Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Відлига, -ги, ж. Оттепель.
Гиронька, -ки, ж. Ум. отъ гиря.
Кебетний, -а, -е. = кебетливий. Кебетний чоловік.
Підсилати, -ла́ю, -єш, сов. в. підіслати, -шлю, -шлеш, гл. Подсылать, подослать. Менші сестри... підослали наймичку воспитать хурмана: хто приїхав.
Повивішувати, -шую, -єш, гл. Вывѣсить (во множествѣ).
Притамний, -а, -е. = притаманний. Тут досить знаю, що се його притамний баран, а він ні та й ні.
Радут, -та, м. = редута. Од річки Орелі, аж по р. Кінку були побудовані радути.
Розчина, -ни, ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. — Чого ти, пита, посуду побила? — А пороскидайте цю росчину по хаті, так скажу. Ум. ро́зчинка.
Шевдатися, -даюся, -єшся, гл. Путаться.
