Відмітний, -а, -е. Отличный, отличающійся отъ чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім.
Гойк, -ку, м. Крикъ, шумъ.
Доцарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Доцарствовать. По всьому царству постинать малих дітей, а то погані нам не дадуть доцарювать.
Край, краю, м.
1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. До краю одежі його приторкнулись. Нема краю тихому Дунаю. Уразив він моє серце в самий край. од краю до краю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають.
2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Оце ж моєму наймитуванню край. до краю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. краю, до краю доводити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Та доведу вже до краю, доведу — спочину.
3) Бортъ (судна).
4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає.
5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу.
6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. Тяжко-важко умірати у чужому краю. рідний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. Треба рятувати рідний край.
7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай.
8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Мені край треба продати корову, а инчу купити. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. А думка край світу на хмарі гуля. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Наплакала карі очі, край козака стоя. Тільки край мого серденька як гадина в'ється. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Надибав дівчину край долини. Моя хата край води. Ум. краєчок, крайок. З краєчку рожево зорялося од схід сонця.
Обідонько, -ка, м. Ум. отъ обід.
Перелюб, -бу, м. Прелюбодѣяніе, блудъ. Хто розведеться з жінкою своєю, хиба за перелюб, та ожениться з иншою, робить перелюб.
Подуха, -хи, ж. Духота.
Поступатися, -паюся, -єшся, сов. в. поступитися, -плю́ся, -пишся, гл.
1) = поступати, поступити 1. Поступається назад. Боже вас борони на каждім поступі, де ся поступите. Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш.
2) = поступати, поступити 2. Нічим не поступиться бісова скнара. Максим поступився везти хуру, а далі й не схотів. Чи мені ж та поступатись полем тобі й морем?
Росполонюватися, -нююся, -єшся, сов. в. росполони́тися, -нюся, -нишся, гл.
1) Расширяться, расшириться, распространяться, распространиться, разростаться, разростись. Тепер малий садок, а як росполониться, то буде дуже гарний. Он ба, як малина росполонилась.
2) Разлиться (о рѣкѣ). Дніпро росполонився, що й не можна проїхати.
Хлюпій, -пія, м. Часто разливающій, расплескивающій воду. Хлюпала б тебе лиха година! Усе б тіки умивавсь та розхлюпував воду. От злидень, от хлюпій!