Дрібота́ти, -бочу́, -чеш и дріботі́ти, -бочу́, -тиш́, гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. 2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б'є тропака і дріботить.
Зави́дощі, -щів и -щей, ж. мн. Зависть.
Куркуль, -ля́, м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство. Въ Чигир. у. — прозвище, даваемое въ насмѣшку мѣщанами казакамъ черноморцамъ.
Лебедя, -ді, ж. Лебедь-самка. Стенька вже була, а хороша та чепурна, як тая лебедя. Ум. лебідка, лебідонька, лебідочка.
Похвалити, -ся. Cм. похваляти, -ся.
Придовжитя, -жу, -жиш, гл. Пройти ралом въ длину по засѣянному полю.
Розгадка, -ки, ж. Разгадка, рѣшеніе загадки. Така ваша загадка, що нема й розгадки. Ум. розгадочка.
Хлипавка, -ки, ж. Клапанъ (въ музык. инструментѣ).
Цимбрований, -а, -е. Имѣющій цимбри́ння. Цимбрована криниця.
Шандарик, -ка, м. пт. = одуд.
