Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дмухати
дмухач
дмухнути
дмухонути
дмучка
дневник
днедавній
днесь
днешній
днина
днити
дниця
днище
дніпер
дніпровий
дніпрянщина
дністер
дністровий
дністрочок
дністрянщина
дніти
дно
днювання
днювати
до I
до II
доба
добавити
добавка
добавляти
добажатися
добазарувати
добазаруватися
добалакати
добалакатися
добасуватися
добачати
добенькетувати
добенькетуватися
доберегати
добивання
добивати
добиватися
добити
добиток
добих
добич
добичник
добиччаний
добігати
добігатися
добігти
добігтися
добіддя
добідній
добілити
добіляти
добілятися
добір
добірання
добірати
добіратися
добірний
доблагати
доближатися
доборотися
добрання
добре
добрезний
добрести
добрехати
добрехатися
добречко
добривечір
добрий
добрина
добрити
добритися
добрі
добріненький
добрість
добріти
добрішати
добро
добробут
добровільний
добровільно
доброгласний
доброграй
доброграйка
добродбай
добродієчка
добродієчко
добродій
добродійка
добродійний
добродійство
добродіяти
доброкваска
добромовний
добросердий
добросердо
добрословне
добростливий
доброта
добротворець
добротливий
добротливість
добротливо
добротний
добротність
добротно
доброхітний
доброхіть
доброчинець
доброчинити
доброчинний
доброчинність
добряга
добряче
Вигрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. вигріти, -грію, -єш, гл. Грѣть, пригрѣвать, пригрѣть, согрѣть. Вигрів гадину за пазухою. Ном. № 4606. Волики, стоя біля тину, знай вигрівають свої боки. Греб. 400. Після дощу, коли хмара за гору засувається, і сонечко от-от має вигріти. Св. Л. 26.
Дзиґа́рний, -а, -е. Часовой. Дзиґарна стрілка. Біл.-Нос.
Дообі́дати Cм. дообідувати.
Кровожерний, -а, -е. Кровожадный. Були ми кровожерними яструбами-рарогами. К. Дз. 115.
Ліпни́к, -ка, м. = ліпак 2. Вх. Зн. 33.
Морщине́ць, -нця́, м. = моршень.
Одна Cм. один.
Підітнутися, -ну́ся, -нешся, гл. = підтятися. Ніжки їй підітнулись — упала. МВ. І. 76.
Чамара, -ри, ж. Верхняя одежда галицкаго мѣщанина, то-же, что и капота у него-же, но болѣе украшенная тесьмою и кистями и застегивающаяся висячими петлями. Гол. Од. 16.
Чмихнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чмихати. Фыркнуть, подуть. То муцик, вирвавшись на двір, на голос гончих одізвався, чмихнув, завив, до них озвався. Котл. Ен. IV. 44. Фыркнуть отъ смѣха. Сим. 192.
Нас спонсорують: