Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Вісень, -ні, ж. = осінь. Мов устала перед очима його та вісень тепла та ясна, коли він побрався з Галею.
Воскобійник, -ка, м. Воскобойникъ, воскобой и хозяинъ воскобойни.
Зла́да, -ди, ж. = злагода 2.
Кокотень, -тня, м. = кокот. Мій ти кокотень маленький.
Нічогенький, -а, -е. Посредственный.
Пасиння, -ня, с. соб. Побѣги боковые травянистыхъ растеній.
Помаршалкувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть предводителемъ дворянства.
Поодж.. Cм. повідж..
Хабальний, -а, -е. Кокетливый; любодѣйный.
