Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

довідуватися
довіжуватися
до-віку
довікувати
довільний
довільній
довільно
довінчати
довірити
довіритися
довіршовувати
довіршування
довіршувати
довіряний
довіряння
довіряти
довірятися
довічний
довічно
довіяти
довкола
довмитися
доводець
доводження
доводити
доводитися
доводливий
доводливість
доводливо
доводний
доводник
довозити
доволити
доволі
доволікати
доволочити
доволочитися
доволочувати
довольний
довольнити
довольнитися
довольність
доволяти
довомина
довоюватися
довшати
довше
довший
дов'язати
дов'язувати
догавкатися
догад
догадати
догадатися
догаджати
догадка
догадливий
догадочка
догадуватися
догаїти
догаїтися
доган I
доган II
догана
доганець
доганка
доганяти I
доганяти II
догарикатися
догарцюватися
догарювати
догарюкатися
догаряти
догаряти I
догаяти
догаятися
догинання
догинати
догідний
догін
догладжувати
догледати
догледатися
доглупатися
догляд
доглядання
доглядати
доглядатися
доглядач
доглядачка
доглядіти
доглядник
доглянути
догмат
догнати
догнивати
договір
договірний
договорити
договорювати
договорюватися
догода
догоджати
догодити
догодитися
догодливий
догодне
догодний
догодовувати
догожання
догожати
догождати
догоїти
догонити I
догонити II
догонь 2
догоня
догори
догорілий
догоріти
Бебехнути, -ну, -неш, гл. 1) Бросить сильно (о массивномъ). Як бебехнув його об землю! 2) Ударить. Ти, кае, бив середнього, а я ще крайнього! та уп'ять таки цигана як бебехне! Драг. 127. 3) Упасть, броситься съ шумомъ (о массивномъ). Мнж. 113. Погасив світло та й бебехнув на ліжко. Кв. Попадя і бебехнула з горища. Мнж. 77. 3) Выстрѣлить. Драг. 201. Як напне стрілець тетівку, як бебехне — устрелив. Рудч. Ск. II. 83.
Дерев'яни́й, -а́, -е́. 1) Деревянный. К. ЧР. 81. Дерев'яна стіна. Ком. II. 52. 2) Безчувственный. Ой п'яна я, дерев'яна я. Чуб. V. 1135.
Кляння, -ня, с. Брань. Вх. Лем. 425.
Насліддя, -дя, с. Наслѣдіе. Таке лукавому насліддя. К. Іов. 45.
Погоїти, -го́ю, -їш, гл. Залѣчить (во множествѣ). Так попекла руки, що в силу погоїш. Черниг. у.
Позавидіти, -джу, -диш, гл. = позавидувати. Желех.
Позаривати 2, -ва́ю, -єш, гл. Зарыть (во множествѣ). Як у нас корови погинули, так не дозволили й шкури поздирати, так і позаривали. Славяносерб. у.
Розодітися, -нуся, -нешся, гл. Раздѣться. Вх. Зн. 20.
Сороківець, сороко́вець, -вця, м. Монета различной цѣнности: а) двадцать коп. б) сорокъ крейцеровъ. Гол. А пани ся чудували — кілько має грошій! Не пасе він чтирі роки ні кози, ні вівці, лише прятав у кобівку білі сороківці. Лукаш. 137. Дали йому сороківця, він думав, що червінця. Грин. III. 516. Ум. сорокі́вчик.
Ставний, -а, -е. 1) Статный, стройный. МВ. І. 85. Мій жених був хороший такий, Господи! чорнявий, ставний. МВ. І. 7. 2) Прудовой. Ставна вода.
Нас спонсорують: