Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

довідуватися
довіжуватися
до-віку
довікувати
довільний
довільній
довільно
довінчати
довірити
довіритися
довіршовувати
довіршування
довіршувати
довіряний
довіряння
довіряти
довірятися
довічний
довічно
довіяти
довкола
довмитися
доводець
доводження
доводити
доводитися
доводливий
доводливість
доводливо
доводний
доводник
довозити
доволити
доволі
доволікати
доволочити
доволочитися
доволочувати
довольний
довольнити
довольнитися
довольність
доволяти
довомина
довоюватися
довшати
довше
довший
дов'язати
дов'язувати
догавкатися
догад
догадати
догадатися
догаджати
догадка
догадливий
догадочка
догадуватися
догаїти
догаїтися
доган I
доган II
догана
доганець
доганка
доганяти I
доганяти II
догарикатися
догарцюватися
догарювати
догарюкатися
догаряти
догаряти I
догаяти
догаятися
догинання
догинати
догідний
догін
догладжувати
догледати
догледатися
доглупатися
догляд
доглядання
доглядати
доглядатися
доглядач
доглядачка
доглядіти
доглядник
доглянути
догмат
догнати
догнивати
договір
договірний
договорити
договорювати
договорюватися
догода
догоджати
догодити
догодитися
догодливий
догодне
догодний
догодовувати
догожання
догожати
догождати
догоїти
догонити I
догонити II
догонь 2
догоня
догори
догорілий
догоріти
Білявка, -ки, ж. Бѣлолицая, бѣлокурая, блондинка. Гол. II. 432. Ой не піду до білявки, не піду. Pauli. II. 189. Ум. білявонька, білявочка.
Граби́на, -ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Чуб. V. 1024. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. Чуб. V. 710. 2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Левиц. Пов. 99. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока. Чуб. V. 710.
Ґльо́ґати, -ґаю, -єш, гл. Глотать не жевавши.
Дія́льність, -ности, ж? Дѣятельность. Г. Барв. 347.
Порозглажувати, -жую, -єш, гл. Разгладить (во множествѣ).
Прослизувати, -зую, -єш, гл. Протекать, слезиться. Прослизує вода крізь вікно. Конст. у.
Розсипка, -ки, ж. В розсипку. Въ разсыпную. В розсипку кінних роспустивши, сам як опарений кричав. Котл. Ен.  
Скобзун, -на, м. Конекъ (для катанья на льду).
Флявора, -ри, ж. Женщина, говорящая неприличныя слова. Фр. (Желех.).
Харити, -рю, -риш, гл. Чистить. Вх. Зн. 76. Всі птиці харили кирничку, те й пані казали. ЕЗ. V. 81.
Нас спонсорують: