Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

довідуватися
довіжуватися
до-віку
довікувати
довільний
довільній
довільно
довінчати
довірити
довіритися
довіршовувати
довіршування
довіршувати
довіряний
довіряння
довіряти
довірятися
довічний
довічно
довіяти
довкола
довмитися
доводець
доводження
доводити
доводитися
доводливий
доводливість
доводливо
доводний
доводник
довозити
доволити
доволі
доволікати
доволочити
доволочитися
доволочувати
довольний
довольнити
довольнитися
довольність
доволяти
довомина
довоюватися
довшати
довше
довший
дов'язати
дов'язувати
догавкатися
догад
догадати
догадатися
догаджати
догадка
догадливий
догадочка
догадуватися
догаїти
догаїтися
доган I
доган II
догана
доганець
доганка
доганяти I
доганяти II
догарикатися
догарцюватися
догарювати
догарюкатися
догаряти
догаряти I
догаяти
догаятися
догинання
догинати
догідний
догін
догладжувати
догледати
догледатися
доглупатися
догляд
доглядання
доглядати
доглядатися
доглядач
доглядачка
доглядіти
доглядник
доглянути
догмат
догнати
догнивати
договір
договірний
договорити
договорювати
договорюватися
догода
догоджати
догодити
догодитися
догодливий
догодне
догодний
догодовувати
догожання
догожати
догождати
догоїти
догонити I
догонити II
догонь 2
догоня
догори
догорілий
догоріти
Виривати Ii, -ва́ю, -єш, сов. в. вирити, -рию, -єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті. Рудч. Ск. І. 29.
Іменуватися, -нуюся, -єшся, гл. Именоваться. Нехай ваші хуторі іменуються слободою Михайлівкою. Стор. II. 102.
Мару́дність, -ности, ж. Копотливость, мѣшкотность.
Півкондійка, -ки, ж. Полуендова. Котл. Ен.
Посіяти, -сію, -єш, гл. 1) Посѣять. Посіяв я пшениченьку рідко. Мет. 28. Ой посію на горі пшеницю, під горою овес. Мет. 68. 2) Насмѣшливо: потерять. С-під очей у мене хто хоч бери, я не бороню, і своє усе посію. Г. Барв. 365.
Рабувати, -бу́ю, -єш, гл. Грабить. К. ЧР. 353. Встань, пачкару, годі спати, ідуть турки рабувати; ідуть турки на рабунки, зрабують тя молодого, возьмуть коня вороного. Чуб. V. 1057. Один розбійник страшний розбивав, лютував, рабував. Гн. II. ИЗ.
Середу предл. Посреди. Возложили середу двора огонь. Кв.
Сміливий, -а, -е. = смілий. Ном. № 4334.
Стрілка, -ки, ж. 1) Ум. отъ стріла. Пустимо стрілку як грім по небу. АД. І. 9. стрілка-пірка. Пернатая стрѣла. Я свого сина сама вгадаю — по стрільці-пірці, по красній дівці. Чуб. III. 294. 2) Стрѣлка (въ часахъ, компасѣ и др.). 3) Трубчатый стебель у хлѣбныхъ растеній, у лука. Гол. Од. 48. Чуб. VII. 413. Жито вже викида стрілки. (Залюб.). Ще хліб і досі росте у стрілку, а поки колос викидатиме, то ще підождемо. Лебед. у. Цибуля погналась в стрілки. Левиц. І. 28. 4) Дышло у воза. Н. Вол. у. 5) Рычагъ въ маслобойнѣ. Екатер. у. (Залюб.). 6) Значекъ на ухѣ овцы: вырѣзка остраго угла. Мнж. 182. Cм. стрівка.
Чухмаритися, -рюся, -ришся, гл. = чухатися. Зміев. у.
Нас спонсорують: