Достача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доста́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Доставлять въ нужномъ количествѣ. Аби достачали, я зроблю як слід А мед-вино поплачу, сіно-овес достачу. А ви думали, грошей у мене нема? Достачу, не бійтесь! 2) Быть достаточнымъ доставать. Не достача на сорочку.
Дото́вплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. дото́впитися, -плюся, -пишся, гл. Протискиваться, протиснуться, пробираться, пробраться. Дивіться на його сьогодня, бо завтра не дотовпитесь.
На́дпізь нар. Поздновато. Ото учора надпізь пішли ми додому.
Підстрішшя, -шя, с. = підстріха.
Погрюкувати, -кую, -єш, сов. в. погрю́кати, -каю, -єш, гл. Погромыхивать, грохотать, погремѣть (о громѣ, выстрѣлахъ). Ого, кажуть, орачі, та сей не аби як погрюкує... Певно се копитан гусей так.
Помірниця, -ці, ж. Бочка, въ которую ссыпаютъ зерно мельнику.
Русь, -си, ж. Русь. Налетіли гуси з Гуси, сколотили воду Марусі.
Травень, -вня, м. Мѣсяцъ май.
Учиняти, -няю, -єш, сов. в. учинити, -ню, -ниш, гл.
1) Дѣлать, сдѣлать, совершать, совершить. Ой, хворцю! Що ти учинила. Спасибі вам, панове молодці, преславні запорожці, за честь, за славу, за повагу, що ви мені учинили. учинити во́лю. Cм. воля.
2) Поступать, поступить, сдѣлать. Ой не гаразд запорожці, не гаразд вчинили. Так ми добре, брате, учиниш, свого найменшого брата попросімо.
3) Заквашивать, заквасить, сдѣлать закваску (для тѣста, квасу). Учинили вони квас. От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила. На чужий коровай очей не поривай, а рано вставай та собі учиняй.
Щедрий, -а, -е. 1) Щедрый. Скупий складає, а щедрий поживає.
2) щедрий вечір. Канунъ Новаго года.