Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому.
2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи.
3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Закозакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Начать вести жизнь козака.
Зиму́шній, -я, -є. Зимній.
Ламанці, -ців, мн. = шулики 1.
Навспра́вжки, навспра́жки, навспра́жнє, нар. Дѣйствительно, подлинно, въ самомъ дѣлѣ. Сестру Дідона мала Ганну, навсправжки дівку хоч куди.
Наї́хати Cм. наїздити.
Переплітати, -та́ю, -єш, сов. в. переплести, -лету, -те́ш, гл. Переплетать, переплести.
Розманіжитися, -жуся, -жишся, гл. Разнѣжиться.
Чоботарь, -ря, м. Сапожникъ. Ой мій батько чоботарь, черевички полатав.
Шестикрилий, -а, -е. Шестикрылый. Вбий шестикрилого... змія.