Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дубило

Дуби́ло, -ла, с. а) Дубильное вещество. б) Отваръ ольховой коры и пр., въ которомъ вымачиваютъ сукно или нитки. Шух. I. 152, 254. Cм. дуб 3.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 451.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБИЛО"
Борсюк, -ка, м. = борсук. Вх. Пч. II. 6.
Варяга, -ги, м. Здоровякъ. У мене син такий варяг. Ном. № 13944.
Надгни́лий, -а, -е. Надгнившій. Желех.
Нарва́ти, -ся. Cм. наривати, -ся.
Обдати, -дам, -даси, гл. Дать всѣмъ.
Одноголосно нар. Единогласно.
Параліж, -жа, паралюш, -ша, м. Параличъ. Чуб. І. 35.
Пообсміювати, -юю, -єш, гл. Осмѣять (во множествѣ).
Прищулювати, -люю, -єш, сов. в. прищулити, -лю, -лиш, гл. 1) Прижимать, прижать (объ ушахъ). Кінь вуха прищулив. 2) Прищуривать, прищурить. Прищулив очі.
Проридати, -да́ю, -єш, гл. Прорыдать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУБИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.