Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дубило

Дуби́ло, -ла, с. а) Дубильное вещество. б) Отваръ ольховой коры и пр., въ которомъ вымачиваютъ сукно или нитки. Шух. I. 152, 254. Cм. дуб 3.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 451.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБИЛО"
Дознава́ння, -ня, с. 1) Узнаваніе, развѣдываніе. 2) Испытаніе, изслѣдованіе.
Козелок, -лка, м. Раст. Tragopogon majus L. ЗЮЗО. І. 139.
Овечник, -ка, м. Хлѣвъ для овецъ, овчарня. Чуб. VII. 394.
Паскудний, -а, -е. Мерзкій. До якого зухвальства дійшло паскудне хлопство. Стор. МПр. 100.
Перепікати, -ка́ю, -єш, сов. в. перепекти, -печу, -чеш, гл. Перепекать, перепечь.
Попочванитися, -нюся, -нишся, гл. Поважничать, почваниться. Що то вже він попочванився, то й Боже. Лебед. у.
Потонко нар. Тонковато.
Роспирскатися Cм. роспирскуватися.
Рядюга, -ги, ж. 1) Дерюга. 2) = рядно? Ум. рядюжка. Коли не пропав в пелюшках, а вже в рядюжках не пропаду. Ном. № 5294.
Циганство, -ва, с. Цыганство. На́ тобі циганство і панство, коня вороного, ще й хвайду до того. Ном. № 950 (одм.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУБИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.