Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

делі
делієнька
делікатний
делікатність
делікатно
делія
деменний
демено
деменути
демки
демнати
демократ
демократній
демон
демонський
денде
дендера
де-небудь
де-не-де
денежка
денечко
денний
денник
денниця
денно
денце
денцівка
день
депутат
дер!
дерба
дербання
дербати
дербина
дербовий
дербувати
дерво
дерга
дергавка
дергальна щітка
дергання
дергар
дергати
дергівка
дергонути
дер-дер
деревач
деревеніти
деревенька
деревина
деревиченько
деревище
деревій
деревійний
деревінь
деревля
деревляний
деревлянка
деревник
деревня
дерево
деревоклюй
деревце
дерев'яка
дерев'яний
дерев'яник
дерев'яниця
дерев'яніти
дерев'янка
дерев'ячка
дерев'яччя
дереґуватий
дереза
дерезина
дерезка
дерезовий
дерезонька
дерен
дерен 2
деренівка
деренка
деренчання
деренчати
деренчливий
деренькотати
дереняк
дерес
дересень
дересина
дересовий
дереча
дереш
дерешуватий
держава
державець
державник
державо
державський
держак
держално
держало
держання
держанце
держати
держатися
держачка
держачок
держиво
держівно
держкий
дерзкий
дерилюд
деринник
дерихвіст
дерізний
дерій
деріння
деркач
деркача
деркачик
Гальва, -ви, ж. Мѣра жидкости. Гальву віна. Гол. ІІІ. 244.
Кибалка, -ки, ж. Родъ головного женскаго убора. Гол. Од. 27. Впрягла в ґринджолята павичку, сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса. Котл. Ен. (В старовину молода) в понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Мкр. Н. 34. Ум. киба́лочка. Крають китаєчку, зшиють кибалочку та на твою головочку. Мет. 158. Он глянь на поріг, діво, несуть твоє діло: чіпчичок, кибалочку на твою головочку. Грин. III. 499.
Колопенник, -ка, м. Конопельник. Вх. Зн. 27.
Костомаха, -хи, ж. = костомара. Желех.
Накерва́витися, -влюся, -вишся, гл. Стать полнокровнымъ. Накервавилася худоба, — треба кров пустити. Вх. Зн. 39.
Підстромити, -млю, -миш, гл. Подоткнуть.
Прикоротити Cм. прикорочати.
Ситити, -чу́, -ти́ш, гл. 1)мед. Дѣлать изъ меду сыту. Чи ситив медок на святий вечір. Чуб. III. 347. 2) Насыщать. Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. АД. І. 113. Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю. Мир. ХРВ. 357.  
Утрата, -ти, ж. 1) Потеря; утрата. Вона мені про мою втрату нагадала. Г. Барв. 229. 2) Убытокъ. Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячі хисткі перепони, несучи за собою людім шкоди та втрати. Мир. Пов. II. 41. 3) Расходы, издержки. Більша втрата, як дохід. Ном. Настуню-дитинонько! Викупи собі колісцяточка не за велику втрату, — за горілочки кварту. Грин. III. 528. Ум. утра́тка. Велика втратка на дорогу. Харьк. г.
Шмат I, -та, м. Кусъ. Шмат гнилої ковбаси. Шевч. 464. Лавися шмат не для харциза. Котл. Ен. IV. 40. Ум. шматок.
Нас спонсорують: