Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзеленьчати
дзенгель
дзендзелик
дзендзелія
дзень!
дзенькати
дзеня
дзер
дзера
дзеренчати
дзерівний
дзеркало
дзеркальний
дзеркальня
дзеркальце
дзерно
дзєкало
дзєкання
дзєкати
дзєма
дззз!
дзибнути
дзиг
дзиготіти
дзиґ!
дзиґа
дзиґар
дзиґарі
дзиґармайстер
дзиґарний
дзиґарок
дзиґати
дзиґлик
дзиґликовий
дзиґличок
дзиґльований
дзиґлятко
дзиґнути
дзидзикати
дзижчання
дзиз
дзизкучий
дзизнути
дзизчання
дзизчати
дзинґель
дзиндзик
дзиндзикати
дзиндзоокий
дзинчати
дзирчати
дзичати
дзіґерай
дзіндзівер
дзіндзора
дзміїв
дзмій
дзуґа
дзудзуриха
дзус
дзьоб
дзьобавка
дзьобань
дзьобенка
дзьоблинка
дзьобня
дзьобро
дзьопа
дзьоркач
дзьоха
дзюб I
дзюб! II
дзюба
дзюбак
дзюбанець
дзюбаний
дзюбань
дзюбастий
дзюбати
дзюбатий
дзюбик
дзюбка
дзюбнути
дзюбок
дзюбун
дзюндзя
дзюр I
дзюр! II
дзюра
дзюрити
дзюркнути
дзюрком
дзюркотати
дзюркотливий
дзюркотонька
дзюрочка
дзюрчання
дзюрчати
дзяб
дзябканистий
дзябра
дзяв!
дзявкало
дзявкання
дзявкати
дзявкотіти
дзявкун
дзяволити
дзяма
ди
диб!
диба
дибання
дибати
диби
дибитися
дибиці
дибка 1
дибка 2
дибки I
Безсердечний, -а, -е. Безсердечный, жестокосердый. Людські п'явки безсердечні. К. Досв. 213.
Весельце, -ця, с. Ум. отъ весло.
Гитина, -ни, ж. 1) = гита. Сумск. у. 2) = колотвиця. Вх. Зн. 27.
За́злість, -лости, ж. Вражда, ненависть. за́злість на ко́го ма́ти. Враждовать съ кѣмъ, ненавидѣть кого. Желех.
Луза́ти, -за́ю, -єш, гл. Лущить, шелушить. (Дівчата) дивляться та тушкують, лузаючи насіння та оріхи. Чуб. VII. 450. Ой вийду я за нові ворота, гуляю, гуляю, волоські горішки лузаю, лузаю. Лавр. 123.
Могу́тний, -а, -е. Могущественный.
Саєтовий, -а, -е. Изъ саєти.
Сухарниця, -ці, ж. 1) Сосудъ для сухарей. А в салдати вся худоба: сухарниця з сухарями. 2) Сухарный заводь.
Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Ном. № 7771. Від його, урвавши поли, тікай. Посл. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. ЗОЮР. І. 29. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. Грин. ІІІ. 508. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Шевч. 496. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Марк. 88. Любисточку ввірвала. Г. Барв. 80. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ном. № 504. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Гол. І. 259. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. Лукаш. 40. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. Чуб. II. 94. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. Мир. ХРВ. 236. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш. Св. Л. 165.
Фелелувати, -лую, -єш, гл.за кого. Ручаться за кого. Шух. І. 51. Вх. Зн. 74.
Нас спонсорують: