Возниця, -ці, м. = візниця. Ум. возниченько.
Зашрубува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Завинтить.
Зіни́ця, -ці, ж. Зрачекъ.
Знатурити, -рю, -риш, гл. Снаровить. Знатурив коня.
Київ, -ва, м. Кіевъ.
Несудний, -а́, -е́ Негодный. Ней кінь нікуди несудний.
Обрікатися, -каюся, -єшся, сов. в. обректи́ся, -чуся, -че́шся, гл. Давать, дать обѣтъ. Старий обрікався у Київ, одже і не довелось йому. Cм. обрік 1.
Пороняти, -ня́ю, -єш, гл. Бросить, сбросить (во множествѣ). Кайдани із рук, із ніг у Чорнеє море пороняв.
Промаршалкувати, -ку́ю, -єш Пробыть извѣстное время маршалком.
Проривати II, -ва́ю, -єш, сов. в. прорити, -рию, -єш, гл. Прорывать, прорыть. «Одчини, луплене теля!» — Не 'дчиню. — «Ну, носом прорию».