Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дужак
дужатися
дуже
дуженний
дужень
дуженький
дуженько
дужечка
дужий
дужінь
дужість
дужка
дужний
дужо
дужчати
дужче
дуймом подути
дуйний
дуйнути
дук
дука
дукарь
дукат
дукач
дуксати
дулевина
дулей
дулечка
дулівка
дуло
дульєти
дулька
дуля
дум
дума
думання
думати
думатися
думка
думний
думно
думонька
дунаєнько
дунай
дундук
дунути
дупа
дупедичко
дупельце
дупка
дуплавий
дупластий
дуплинавий
дупло
дуплуватий
дупляк
дупний
дупчастий
дур
дурак
дуракуватий
дуранляси
дурбас
дурень
дурепа
дурець
дурило
дурилюд
дурина
дурисвіт
дурисвітка
дурисвітство
дурити
дурість
дуріти
дурк
дурка
дуркати
дурман
дурнас
дурнеча
дурний
дурник
дурнина
дурниця
дурнісінький
дурнісінько
дурність
дурніти
дурнішати
дурно
дурноверхий
дурновіс
дурноголовий
дурнолобець
дурноляп
дурноляпський
дурноп'ян
дурносміх
дурнота
дурноха
дурнувати
дурнуватий
дурнячка
дуросвітка
дуросвітство
дуросвітщина
дурощі
дурування
дурчати
дусатися
дусеня
дуся
дутель
дути
дутися
дух
духан
духати
духвалий
Бервення, -ня, с. соб. Бревна; стволы и сучья деревъ, наносимые водой. Вх. Зн. 2.
Вити 1, вию, -єш, гл. Выть. І вовк на волі, та й виє доволі. Ном. № 1328. Синє море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49.
Гуса́к, -ка́, м. 1) Гусь самецъ. Гусак гуску кличе. Н. п. 2) Языкъ, дыхательное горло и легкія, вмѣстѣ взятыя (терминъ мясниковъ), ливеръ. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, въ которую заковываютъ нѣсколько человѣкъ. Ум. Гусачо́к.
Кругосвіт, -ту, м. = круговид. Його (М. Вовчка) кругосвіт немаленький. О. 1861. IV. 34.
Нороцовий, норцови́й, -а, -е. Испорченное вм. марцовий, мартовскій. ЗОЮР. І. 203. Мет. 378.
Облудність, -ности, ж. Лицемѣріе, притворство.
Орачка, -ки, ж. = оранка. Вх. Лем. 444.
Перехрестя, -тя, с. 1) Два бревна, двѣ планки, доски, полосы накрестъ одна на другую положенныя — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ. Шух. І. 116, 118. Мик. 480. Поперечная перекладина креста. Уман. у. 2) Перекрестокъ. Й теперечки ще по паланках на перехрестях кістки їх крутяться на палях. Стор. II. 18.
Причмелити, -лю, -лиш, гл. Ошеломить, озадачить. Братікові аж ложка з рук упала, а я стою мов причмелений. Федьк.
Хлопнути, -ну, -неш, гл. Выпить залпомъ, выпить. Хлопнула чарку за одним махом до дна. Левиц. Пов. 211. Купила горілки.... сама напилась і кучеру дала, і він хлопнув добре. Чуб. II. 30.
Нас спонсорують: