Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дойок
дойти
дойчити
док
доказ
доказати
доказка
доказування
доказувати
доказчик
доказчиця
доканати
докандибити
докатати
докачати
докачувати
доквасити
доквашувати
доквашуватися
докепкатися
доки и док
докидати 1
докидати 2
докисати
доків
докіль
докінчання
докінчати
докінчити
докінчувати
докір
докірливий
докірливо
докірний
докірник
доклад
докладання
докладати
докладка
докладненько
докладний
докладність
докладно
докласти
докликатися
докля
доковувати
доколи
доколишній
доколінниці
доколінчитися
доколоти
доколювати
доколюватися
докомпоновувати
доконати
доконатися
доконечне
доконечний
доконтетувати
докончати
доконче
докопати
докопувати
докопуватися
докора
докорити
докорище
докоротати
докоряння
докоряти
докорятися
докосити
докотити
докохатися
докочувати
докочуватися
докошувати
докошуватися
докравати
докрасуватися
докраювати
докраяти
докривати
докроїти
докрутити
докрутитися
докручувати
докувати
докуватися
докуди
докука
докуль
докупати I
докупати II
докупатися
докупи
докупити
докупитися
докупляти
докуповувати
докупувати
докурити
докурювання
докурювати
докурюватися
докуча
докучання
докучати
докучливий
докучливо
долагоджувати
доладжувати
доладне
доладній
доладно
доладу
долажувати
долазити
долапати
Бужанина, -ни, ж. 1) Копченое свиное мясо. 2) Особымъ образомъ приготовленный и изжаренный свиной окорокъ. Маркев. 150. Ум. бужанинка.
Габлина, -ни, ж. Телятина. Желех; Вх. Зн. 9.
Задуби́ти, -ся. Cм. задублювати, -ся.
За́кіль нар. Пока. Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде. Мет. 37. Я в школі аж у трьох дяків учивсь, закіль навчивсь читання да писання. К. Дз. 232.
Залину́ти, -ну́, -неш, гл. Залетѣть.
Переполювати 2, -люю, -єш, гл. Окончить періодъ случки. Корова вже переполювала.
Тмин, -ну, м. Раст. Carum Carvi L. ЗЮЗО. I. 116.
Точитися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Точиться на токарномъ станкѣ. 2) Точиться, остриться. 3) Цѣдиться, литься, течь. Чия кров і досі точиться? Стор. МПр. 92. 4) О зерновомъ хлѣбѣ: очищаться на грохотѣ. Із пшениці, що точилась у решетах, милась, поки чистая як сонце й світла становилась. Мкр. Н. 33. 5) Катиться. Точилися вози з гори. Гол. 6) Идти шатаясь, покачиваться, склоняться на одну сторону. Голова йому (п'яному) закрутиться, то він так і точиться. Кв. II. 257. Він собі такий чоловік, — куди хто пхне, туди й точиться. Харьк. г. 7) О времени, дѣйствіи: длиться, тянуться, продолжаться. Гульба точилась до самого світу. МВ. (О. 1862. III. 49). А тим часом розмова точиться та точиться. МВ. (КС. 1902. X. 145).
Шельмувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Клеймить, обрѣзывая уши. 2) Бранить, клеймить, шельмовать.
Штурлятися, -ля́юся, -єшся, гл. Толкаться. Чого ти штурляєшся? Лохв. у.
Нас спонсорують: