Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дойок
дойти
дойчити
док
доказ
доказати
доказка
доказування
доказувати
доказчик
доказчиця
доканати
докандибити
докатати
докачати
докачувати
доквасити
доквашувати
доквашуватися
докепкатися
доки и док
докидати 1
докидати 2
докисати
доків
докіль
докінчання
докінчати
докінчити
докінчувати
докір
докірливий
докірливо
докірний
докірник
доклад
докладання
докладати
докладка
докладненько
докладний
докладність
докладно
докласти
докликатися
докля
доковувати
доколи
доколишній
доколінниці
доколінчитися
доколоти
доколювати
доколюватися
докомпоновувати
доконати
доконатися
доконечне
доконечний
доконтетувати
докончати
доконче
докопати
докопувати
докопуватися
докора
докорити
докорище
докоротати
докоряння
докоряти
докорятися
докосити
докотити
докохатися
докочувати
докочуватися
докошувати
докошуватися
докравати
докрасуватися
докраювати
докраяти
докривати
докроїти
докрутити
докрутитися
докручувати
докувати
докуватися
докуди
докука
докуль
докупати I
докупати II
докупатися
докупи
докупити
докупитися
докупляти
докуповувати
докупувати
докурити
докурювання
докурювати
докурюватися
докуча
докучання
докучати
докучливий
докучливо
долагоджувати
доладжувати
доладне
доладній
доладно
доладу
долажувати
долазити
долапати
Бобівник, -ка, м. Раст. a) Trifoliura librinum, бобовникъ, вахта. б) Butomus umbellatus. Лв. 97.
Дожа́ти, -ся. Cм. Дожина́ти, -ся.
Канарочка, -ки, ж. Ум. отъ канарка.
Одц.. Cм. отъ відцарювати до відцуруватися.
Паня 2, -ні, ж. = пані. Хто йому паня: чи ти, чи я? Федьк.
Позагострювати, -рюю, -єш, гл. Заострить (во множествѣ).
Потикатися, -каюся, -єшся, сов. в. поткну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Спотыкаться, споткнуться. Ой поткнувся Нечаїв кінь на малу тичину. Лукаш. 110. Взєвси джурі маленькому коник потикати. АД. II. 86. 2) Показываться, показаться. Ло батька боюсь і потикаться. Г. Барв. 275. Там добре, де нас нема, а куди ми поткнемось, так і попсуємо. Ном. № 2052.
Сімдесяток, -тку, м. Семьдесятъ. Він таки вже й старенький був, було йому годів сімдесяток. СХО. VIII. 314.
Упіратися, -раюся, -єшся, сов. в. упертися, упруся, -решся, гл. 1) Упираться, упереться. Де в стіні ямка, то там ногою упрусь. Стор. І. 258. 2) Упрямиться, заупрямиться, стоять, стать на одномъ. 3) Втискиваться, втиснуться, влазить, влѣзть. Лютий злодій впірається таки та й годі. Шевч.  
Шлюбний, -на, -не., шлюбови́й, -а́, -е́ Вѣнчальный, свадебный. Шлюбна сукня. Хтось зірвав з мого плеча шлюбову квітку. Стор. МПр. 81. Шлюбна жінка. Законная, вѣнчанная жена.
Нас спонсорують: