Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дойок
дойти
дойчити
док
доказ
доказати
доказка
доказування
доказувати
доказчик
доказчиця
доканати
докандибити
докатати
докачати
докачувати
доквасити
доквашувати
доквашуватися
докепкатися
доки и док
докидати 1
докидати 2
докисати
доків
докіль
докінчання
докінчати
докінчити
докінчувати
докір
докірливий
докірливо
докірний
докірник
доклад
докладання
докладати
докладка
докладненько
докладний
докладність
докладно
докласти
докликатися
докля
доковувати
доколи
доколишній
доколінниці
доколінчитися
доколоти
доколювати
доколюватися
докомпоновувати
доконати
доконатися
доконечне
доконечний
доконтетувати
докончати
доконче
докопати
докопувати
докопуватися
докора
докорити
докорище
докоротати
докоряння
докоряти
докорятися
докосити
докотити
докохатися
докочувати
докочуватися
докошувати
докошуватися
докравати
докрасуватися
докраювати
докраяти
докривати
докроїти
докрутити
докрутитися
докручувати
докувати
докуватися
докуди
докука
докуль
докупати I
докупати II
докупатися
докупи
докупити
докупитися
докупляти
докуповувати
докупувати
докурити
докурювання
докурювати
докурюватися
докуча
докучання
докучати
докучливий
докучливо
долагоджувати
доладжувати
доладне
доладній
доладно
доладу
долажувати
долазити
долапати
Безкоровайний, -а, -е. 1) О свадьбѣ: безъ соблюденія свадебныхъ обрядовъ. 2) О лицѣ: вступившій въ бракъ безъ свадебныхъ обрядовъ. 3) О дѣтяхъ: зачатый до брака. Ном. № 8832.
Голівочка, -ки, ж. Ум. отъ голова.
Гука́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Случаться, совокупляться. Вх. Уг. 234.
Дзвізча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Жужжать (о пчелахъ, стрѣлахъ, волчкахъ и пр.).
Загорідка, -ки, ж. Ум. отъ загорода.  
Лю́дно́ нар. 1) По-людски, какъ слѣдуетъ человѣку. 2) На людяхъ, публично. Благословіть нас, тату, людно, та й весілля відгуляймо. Г. Барв. 211. 3) Многолюдно. Н. Вол. у. Стало трохи людніше. Левиц. Пов. 205. Приїду додому, — весело буде, людно. МВ. (О. 1862. III. 39). 4) Съ людьми, съ войскомъ. Поприставали (пани до Жовковського) людно й оружно. К. ЦН. 277.
Незгірший, -а, -е. Не плохой, довольно хорошій. І дівка була незгірша, хоч і не нашого роду, і заможненька. Г. Барв. 407.
Облизуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. облизатися, -жуся, -жешся, гл. Облизываться, облизаться. Собака облизується: мабуть шось украв уже та ззів. Харьк. Потоцький притулився в куточку і слуха (собі хвалу), — аж облизується, — такъ пріятно ему было слышать похвалы собственной особѣ. Стор. І. 188. Усі їдять, а він тільки облизується — первоначально о собакѣ, а затѣмъ и о людяхъ и не только о ѣдѣ, а о всякомъ положеніи, при которомъ кто-либо не можетъ получить желаемаго и имѣющагося у другихъ. Йому довелось тільки облизатися, бачивши, як той купив собі землю. Отсюда — облизня піймати. (Cм.).
Положкиня, -ні, ж. = поліжниця. Желех.
Турба, -би, ж. Безпокойство, хлопоты. Та й спать ляже, втомившися турбою такою. Шевч.
Нас спонсорують: