Бунда, -ди, ж. Верхняя одежда — родъ суконнаго пальто.
Засила́ти, -ла́ю, -єш, сов. в. засла́ти, -шлю́, -шлеш, гл. 1) Засылать, заслать. 2) Ссылать, сослать. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. 3) Посылать, послать, присылать, прислать. Засилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Москалів заслав царь, та й припинили. старості́в засила́ти. Сватать. Заслав він старостів та й хустки побрав.
Напросте́ць нар. = навпростець. Ворона напростець літає.
Омшити, -шу, -ши́ш, гл. Заткнуть мхомъ щели между бревнами въ стѣнахъ.
Пазолки Cм. пазілки.
Полегти, -ля́жу, -жеш, гл. = полягти.
Попрядки, -док, мн. = попряхи. В одну хату нас, дівчат, натириться, було, як раків у ятір, на попрядки.
Робити, -блю́, -биш, гл.
1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить.
2) Работать Роби, небоже, то й Бог поможе. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Літо на зіму робить. Будемо жити, будемо робити, буде нам щастя річкою плити.
3) Поступать. По правді роби, по правді й очі повилазять.
4) своїм бо́гом робити. Дѣлать по своему. Не слуха, все своїм богом робить.
5) робити волю. Исполнять желаніе.
6) робити звістку. Подавать вѣсть. Янгол седить на камені та й нам звістку робить.
7) хліб робити. Обрабатывать землю. Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити.
8) — плату. Платить. Одчиняйте хату та робіте плату.
Розмуркотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Размурлыкаться.
Син, -на, м. мн. сини, иногда синове. Сынъ. Сип своїй матері до ніг уклонився. Какъ ласковое обращеніе син въ зват. падежѣ прилагается къ дочери. Вона й каже йому: «Дідусю, продайте мені цю коняку! — Як я маю тобі, сину, каже той дід, продавати, то лучче я тобі так дам. божий син. Сынъ Божій І. Христосъ. За кого ж ти роспинався, Христе, Сине Божий? бі́сів, вражий, вразький, чортів син. Чортовъ сынъ (брань). Брешеш, вражий сину! Гей ви, ляхове, вразькі синове! ік порогу посувайтесь, мені, козаку-нетязі, на покуті місце попускайте! песький, сучий син. Сукинъ сынъ. Я сучий син, коли отце не він. таки́й-сяки́й син. Бранное выраженіе, которымъ, для приличія, замѣняются болѣе ругательные эпитеты. А ти вже закозакувався, сякий-такий сину. який син! Кой чортъ. Се ж Ничипір кажучи, брехав: який син у його і крапля була в господі. злий з сина.... Злий з сина був старий дундук. Ум. синок, синко, синонько, сино́чок, си́нчичок. Пятий синко ще й Пилипко. Один синчичок, як одинчичок.