Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дудик

Ду́дик, -ка, м. Небольшой камешекъ въ глинѣ. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. нехҐй ду́дика ззість = хай ду́лю ззість. Мир. ХРВ. 374.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУДИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУДИК"
Знайтися Cм. знаходитися.
Костельний, -а, -е. Принадлежащій костелу. Взивають усе духовенство ґрецької віри Наливайковою сектою... навіть із костельних казальниць. К. Кр. 19.
Миги́кати, -чу, -чеш, гл. = мугикати. Стала буцім то пісеньку мишкати. Кв. І. 41.
Плахіття, -тя, с. соб. Платье. Ум. плахіттячко.
Повала, -ли, ж. Потолокъ. Вх. Зн. 66. МУЕ. III. 42.
Проняньчити, -чу, -чиш, гл. Проняньчить.
Сіриця, -ці, ж. Раст. Nardus stricta. Вх. Пч. II. 33.
Сокотіти, -кочу, -тиш, гл. = сокотати.
Уразище, -ща, м. Ув. отъ ураз. Чуб. IV. 6.
Чухнути, -ну, -неш, гл. Попасть. Вх. Зн. 81.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУДИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.