Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Біда докучила. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Также безлично. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати.
Зади́ханий, -а, -е. Запыхавшійся. Прибігла шинкарка, задихана вся, до мене.
Заколиха́ти, -ся. Cм. заколи́хувати, -ся.
Майстра́т, -ту, м. = магистрат.
Непомірковано нар.
1) Неумѣренно.
2) Невоздержно; запальчиво.
Обачно нар. Осмотрительно, осторожно, внимательно.
Перечутися, -ється, гл. безл. Дойти вѣстямъ, быть услышаннымъ. Перечулося в нас об Барці, що жива й хороша.
Поблискувати, -кую, -єш, сов. в. побли́скати, -каю, -єш, гл. Блестѣть по временамъ, поблестѣть, посверкать. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. Жаби росчепірили ноги як крила, полетівши вперве на своєму віку, по повітрі, поблискуючи білими животами проти зорі. Микола тільки поблискує на його очима.
Прокопати Cм. прокопувати.
Стукотіння, -ня, с. Стукъ, стучаніе. Віз покотився, і стукотіння далеко розляглося по степу.
