дубонити
Дубони́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = ду́бкати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 452.
Том 1, ст. 452.