Вельми нар. Очень, весьма. Дорогий ишь до сповіддя, а після сповіддя не вельми. Ішов козак на линію і вельми надувся. Радуйся, Хвесе, кіт сало несе! радуйся вельми, бо вже перед дверми. Я маю вельми дорогий крам. Вельми добре.
Волочка, -ки, ж. = волічка.
Запе́вняти, -ня́ю, -єш, сов. в. запевни́ти, -ню, -ниш, гл. Увѣрять, увѣрить. Не можна теж запевняти, що і в таких людей, як М. Вовчок, не різнить дещо з народньою мовою.
Зату́ркати, -каю, -єш, гл. 1) О голубяхъ: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. 2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. 3) — го́лову. Сбить съ полку, затуманить (голову).
Качалка, -ки, ж.
1) Скалка для раскатыванія тѣста и бѣлья. На річці попрала, качалкою покачала.
2) Катокъ для укачиванія полей.
Мирячи́ти, -чу, -чи́ш, гл. = мрячити. Дощик мирячить.
Переміль, -лі, ж. Мель.
Порняла, -ли, ж. Трава, растущая на погірник'ѣ.
Ригувати, -гую, -єш, гл. О рогатомь скотѣ: метаться, бѣсноваться съ ревомъ. Скотина ригує, як побачить свіжу кров.
Уколисувати, -сую, -єш, сов. в. уколисати, -шу, -шеш, гл. Убаюкивать, убаюкать въ люлькѣ. В колисанонці Боже дитя, колисала го Божая Мати, уколисала, твердо заснула.
