Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Грозе́нце, -ця, с. Ум. отъ грозно.
Дорожи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Цѣнить. Нас дорожят більш, аніж їх, дарма, що вони пани.
Живжикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. = жевжикувати.
Замуги́кати, -каю, -єш, гл. Запѣть тихо, подъ носъ.
Значний, -а, -е. 1) Значительный. Значная шість війська. 2) Видный, замѣтный. Був сей чоловік значний між усіма на сході сонця. 3) Знатный. Значні пани і шляхетство. Чоловік значного роду. 4) = значкий. Значні гроші, значний віл.
Каптуроносець, -сця, м. = каптурник.
Посвятити, -ся. Cм. посвячувати, -ся.
Поховатися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Спрятаться (о многихъ). Духом, як миші, поховались козаки у ту нору.
Чулко, -ка, с. Головной уборъ засватанной дѣвушки: картонный обручъ, обвитый лентами, сзади также виситъ пучекъ лентъ.