Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

джерело
джереловий
джерельний
джерельце
джереляний
джерелястий
джеркотання
джеркотати
джерло
джермала
джермари
джермелити
джермелитися
джермело
джермелувати
джермельце
джеря
джємори
джигало
джигати
джигатися
джигнути
джигонути
джиґ!
джиґавка
джиґели
джиґиря
джиґра
джиґун
джиґуха
джиджулити
джиджулитися
джиджулуха
джиджуритися
джиджуруха
джижчати
джиле!
джинджигилястий
джинджор
джинджуристий
джирчати
джіворонок
джінджура 2
джміль
джоболда
джоґан
джойка
джолґонути
джоло
джоломія
джолонка
джонва
джорелистий
джорелитися
джорело
джоя
джуґан
джуґля
джуклити
джулий
джумак
джумачиха
джумига
джумиха
джунджовий
джупельце
джупло
джур
джура 2
джурґа
джурджя
джуронька
джурчати
джусь!
джут
джуфо
джяворонок
дзбан
дзбанок
дзвеніння
дзвеніти
дзвенкач
дзвенячий
дзвизнути
дзвізчати
дзвін
дзвінець
дзвіниця
дзвіничний
дзвінка
дзвінкий
дзвінковий
дзвінкоголосий
дзвінний
дзвінник
дзвінок
дзвіночок
дзвонариха
дзвонарів
дзвонарівна
дзвонарський
дзвонарь
дзвонець
дзвоник
дзвонити
дзвониця
дзвоничок
дзвяга
дзвяк I
дзвяк! II
дзвякало
дзвякати
дзвякнутися
дзвякотіти
дзеленець
дзелений
дзеленка
дзелень!
дзеленькати
дзеленькотіти
Броварювати, -рю́ю, -єш, гл. Пивоварничать.
Варовий, -а, -е. Относящійся къ вару 1. Вас. 146.
Вугіль, -гля, м. Уголь. Ум. вуглик, вугличок.
Грі́зен и грізни́й, -а́, -е́. Грозный, свирѣпый. МУЕ. ІІІ. 136. Здрігнеться од його грізного голосу. К. ЧР. 219. Тую галеру з грізної гармати привітайте. АД. І. 217.
Лотоки́, -ків, м. мн. При водяной мельницѣ: каналъ, по которому течетъ вода, мельничный лотокъ. Не спиниш, мов воду з лотоків. Ном. № 13884.
Подзвін, -вону, м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине. Мир. Пов. II. 63.
Порихтувати, -ту́ю, -єш, гл. Снарядить, приготовить. Та порихтуй воза, а я піду за волами. Черк. у. Велів гармати порихтувати, на Вирвин город стріли пускати. Мет. 335.
Сатанюка, -ки, м. Ув. отъ сатана.
Суцільний, -а, -е. 1) Цѣльный. Драг. 5. Суцільною корою позростались. К. Іов. 93. 2) Сплошной. 3) Совмѣстный, нераздѣльный. Ой лучче нам, подружечко, суцільного пятака мати. Мил. 117.
Хата, -ти, ж. Домъ, изба, хижина. Моя хата з краю, я нічого не знаю. Васильк. у. Чи се тая удівонька, що на розі хата? Чуб. різана хата. Хата, сложенная изъ бревенъ, перерѣзанныхъ по длинѣ надвое. Шух. І. 89. хата без штані́в. Не имѣющая сѣней. Вас. 195. Въ Подоліи хатою называютъ иногда могилу, а домъ тогда куріне́м. Хати наші на цвинтарі, а вас просю до куріня. О. 1861. XI. Св. 52. Отсюда вѣроятно: тут тобі́ й хата! Тутъ тебѣ и смерть, тутъ тебѣ и конецъ. Ном. № 273. дядькова хата. Тюрьма. А шо ж мені буде, як ударю таку паню по вуху? То ще доведеться жити у «дядьковій хаті». Грин. І. 112. держатися хати. Cм. держатися. Ум. хатка, хатонька. Грин. ІІІ. 234. хаточка. Хатки біленькі виглядають. Шевч. 407. Хаточки поховались у біленькі садки. МВ. І. 106.
Нас спонсорують: