Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

джерело
джереловий
джерельний
джерельце
джереляний
джерелястий
джеркотання
джеркотати
джерло
джермала
джермари
джермелити
джермелитися
джермело
джермелувати
джермельце
джеря
джємори
джигало
джигати
джигатися
джигнути
джигонути
джиґ!
джиґавка
джиґели
джиґиря
джиґра
джиґун
джиґуха
джиджулити
джиджулитися
джиджулуха
джиджуритися
джиджуруха
джижчати
джиле!
джинджигилястий
джинджор
джинджуристий
джирчати
джіворонок
джінджура 2
джміль
джоболда
джоґан
джойка
джолґонути
джоло
джоломія
джолонка
джонва
джорелистий
джорелитися
джорело
джоя
джуґан
джуґля
джуклити
джулий
джумак
джумачиха
джумига
джумиха
джунджовий
джупельце
джупло
джур
джура 2
джурґа
джурджя
джуронька
джурчати
джусь!
джут
джуфо
джяворонок
дзбан
дзбанок
дзвеніння
дзвеніти
дзвенкач
дзвенячий
дзвизнути
дзвізчати
дзвін
дзвінець
дзвіниця
дзвіничний
дзвінка
дзвінкий
дзвінковий
дзвінкоголосий
дзвінний
дзвінник
дзвінок
дзвіночок
дзвонариха
дзвонарів
дзвонарівна
дзвонарський
дзвонарь
дзвонець
дзвоник
дзвонити
дзвониця
дзвоничок
дзвяга
дзвяк I
дзвяк! II
дзвякало
дзвякати
дзвякнутися
дзвякотіти
дзеленець
дзелений
дзеленка
дзелень!
дзеленькати
дзеленькотіти
Городи́н, -на, м. Въ пѣснѣ то же, что и го́род. Ой город, город, городин, приїхав Андрієчко челядин. Маркев. 105. Своего рода licentia poetica, допущенная пѣсней ради риѳмы.
Гріх, -ха́, м. 1) Грѣхъ. Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Б'ють не ляхи, а наші гріхи. Ном. № 866. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Вина. Батько Настусин радіє, що без його гріха сталось таке Грицькові: без вісти зник, вовкулакує. Г. Барв. 452. Ум. Грішо́к, гріше́чок. На душечку спасения, грішечків отпущение. ЕЗ. V. 106.
Крамплювати, -люю, -єш, гл. Чесать шерсть чесальными щетками, крампля́ми. Гол. Од. 39.
Куві и кувік, меж., выражающее визгъ поросенка.
Оскальнутися, -нуся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ осколя́тися. Усмѣхнуться. Хоч би вона оком оскальнулась. Кролев. у.
Панотченько, -ка, м. Ум. отъ панотець.
Постікати, -каємо, -єте, гл. 1) Стечь (во множествѣ). Весна настала. Постікали води, зазеленіли трави. Мир. ХРВ. 11. Були річки — постікали. Чуб. V. 539. 2) О зернѣ: не налиться. Постікало в хлібові зерно. Харьк. у. Въ подобномъ же значеніи о корнеплодахъ. Буряки постікали, бо заросли бур'яном. Пирят. у.
Псячка, -ки, ж. 1) Собачій пометъ. Вх. Зн. 8. 2) Раст. Leonurus cardiaca. Вх. Пч. ТІ. 33.
Тиранський, -а, -е. Тиранскій. К. ПС. 135. К. Іов. 47.
Худоба, -би, ж. 1) Имущество, состояніе. От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів, і кіт. Рудч. Ск. II. 12. Брати будуть на худобі жити. Чуб. V. 990. 2) Домашній скотъ. Мов у кошару заганяє чужу худобу. Шевч. 657. 3) Употребл. какъ бранное слово: скотина. І очі видеру із лоба тобі (Енеєві), диявольська худоба. Котл. Ен. І. 33. Ум. худі́бка, худі́бонька, худі́бочка. Худібку мали в себе невеличку: телицю трейтяку, птиці деякої чималенько таки, свинку. Рудч. Ск. Н. 174. Коли б же я знав, що то дочка буде, то я б скриню купував, худібоньку готував та й заміж би віддав. Грин. ІІІ. 3.
Нас спонсорують: