Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Австрія́чка, -ки, ж. Австрійка.
Ара́бець, -бця, м. = Ара́б. Встрѣчено только у Щоголева въ приложеніи къ коню: Кінь арабець, кінь огняний. Щог. Сл. 141.
Вилічити, -ся. Cм. вилічувати, -ся.
Забу́дькуватий, -а, -е. Забывчивый. Могил. г.
Ли́хва, -ви, ж. Процентъ, ростъ, прибыль. Позичив на лихву у жида три карбованці. Камен. у. Хто, грошима запомігши, лихви не приймає, — оттакий ніколи в світі смутку не дізнає. К. Псал. 29.
Напру́жувати, -жую, -єш, сов. в. напру́жити, -жу, -жиш, гл. Напрягать, напречь; натягивать, натянуть. Він напружив ноги, наче доганяв злодія. Мир. ХРВ. 65.
Поперераджувати, -джую, -єш, гл. Перерѣшить (во множествѣ).
Розсмоктати, -кчу́, -чеш, гл. Разсосать.
Сторчак, -ка, м. 1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839. 2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній. 3) сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св. Л. 181. То-же значеніе: ловити сторчаки. Чи й у вас, як у нас ловлять хлопці сторчаки? Грин. III. 648.
Щамб'я, -б'я, с. соб. отъ щамба. Вх. Лем. 487.
Нас спонсорують: