Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дудуватий

Дудуватий, -а, -е. Ймѣющій толстый стебель. Дудувате жито.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУДУВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУДУВАТИЙ"
Автенти́чний, -а, -е. Достовѣрный, подлинный. Що більш довідуватимемось про неї, (старовину українську) з аутентичних джерел, то все виразніш стоятиме вона перед очима нашого духа. К. Досв. [изд. 1876]. 3.
Глуп, -па, -пе = глупий. Хто скуп, собі не глуп. Ном. № 4707.
Забитни́й, -а́, -е́ О пути, дорогѣ: занесенный снѣгомъ. Черк. у. Дорога забитна... снігу валява. О. 1861. V. 71.
Кіпка, -ки, ж. Ум. отъ копа.
Матриґа́н, -ну, м. Раст. Atropa Belladona. Шух. I. 21.
Мени́нниця, -ці, ж. Именинница.
Оглядач, -ча, м. Осматривающій.
Одщ.. Cм. отъ відщебетати до відщіпатися.
Рідколісся, -ся, с. Рѣдкій лѣсъ. Наші сіроми перебігли рідколіссям і вже кралися пущами. Стор. МПр. 109.
Сподень, -дня, м. Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11. Вас. 179.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУДУВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.