Відрада, -ди, ж.
1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада.
2) Отсовѣтываніе. Ум. відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Cм. відрадість.
Зсилати, -лаю, -єш, сов. в. зіслати, -шлю, -шлеш, гл. 1) Ниспосылать, ниспослать. Моя думка — єсть то ангел од Бога зісланий. 2). Высылать, выслать, отсылать, отослать. Стали вдову стареньку зневажати, на чуже подвірря зсилати. Зослав хлопця з хати.
Коминне прил., употребляемое какъ сущ. ср. р. Подымная подать. Та заплатиш коминного півкопи грошей.
Ме́льник, -ка, м. Мельникъ. Ой мельнику, мельниченьку, змели мені пшениченьку. ме́льника піти. Полетѣть кувыркомъ. Я його як ударила (гуся), так воно мельника й пішло. Ум. ме́льничок, мельниче́нько.
Перебуватися I, -ва́юся, -єшся, сов. в. перебутися, -будуся, -дешся, гл. Обходиться, обойтись. Може тобі борошна? — Та я й своїм перебудусь. Викрутнями перебувається.
Приступ, -пу, м.
1) Доступъ; приступъ. Мав приступ до двору. І приступу до тебе нема.
2) Приступъ (военный). Враг мене візьми, коли б я засурмив вам хоч на один приступ.
Реготливий, -а, -е. Смѣшливый, хохотливый. Послухавши дівочого реготливого шепотання.
Супора, -ри, ж. Подпорка.
Тройнячок, -чка, м. Раст. Trifolium repens L
Уста и вуста, уст и вуст, с. мн. Губы, уста. Утри мої смажнії уста, а сахарнії і сам утру. Сей народ устами мене шанує. у ко́го в руках, у того й в устах. При потчиваніи гостя напиткомь отвѣтъ гостя хозяину, означающій желаніе, чтобы хозяинъ выпилъ первый. і крихти в устах не було́. Ничего не ѣлъ. А я нині і кришечки хліба в устах не мав. золоті у тебе уста. Какъ ты хорошо, красиво говорить. з уст ні пари. Молчитъ, но говоритъ ни слова. Вона все ходить, з уст ні пари. Ум. устонока(ки́), устка, усточка(ки). З чистих усток 'но словенько. Шкода ж моїх красних усток.