Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дорогісінький
дорого
дороготова
дорогоцінний
дорогшати
дородний
дорожиній
дорожити
дорожитися
дорожнета
дорожник
дорожній
дорожня
дорожчати
дорозумітися
дорозумовуватися
дорослий
доростати
дорубати
дорубити
дорублювати
дорубувати
дорубуватися
доручати
доручення
дорщ
досада
досадити
досадний
досадно
досадонька
досаждати
досватати
досвататися
досвід
досвідчати
досвідчатися
досвідчення
досвідчити
досвіт
досвітковий
досвіткування
досвіткувати
досвітній
досвіток
досвітчаний
досвітчанин
досвітчанка
досиджувати
досиджуватися
досилати
досинити
досинювання
досинювати
досинюватися
досипання
досипати I
досипати II
досипатися I
досипатися II
досипка
досипляти
досипонька
досипувати
досита
доситішати
досить
досихання
досихати
досі
досівання
досівати
досіль
досіпати
досіпатися
досіювання
досіювати
доскакати
доскакувати
доскіпатися
доскіпуватися
досклепити
досконалий
досконалість
доскональний
доскороджувати
доскоцький
доскочистий
доскочити
доскрипіти
доскрібати
доскрібувати
доскрібуватися
доскромаджувати
дослати
дослатися
дослід
досліджувати
дослідник
дослужити
дослужувати
дослужуватися
дослухати
дослухатися
дослухувати
дослухуватися
досмалити
досмалювати
досмеркатися
досмикати
досмикатися
досмикування
досмикувати
досмолити
досмолитися
досмолювати
доснитися
доснідати
доснідатися
доснідувати
Великотерплячий, -а, -е. Многотерпѣливый. Бог великотерплячий. Васильк. у.
Гавкнути, -кну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гавкати. У дворі гавкнуло цуценя. МВ. І. 108.
Го́пки меж. 1) Выражаетъ скаканіе, прыганіе, топаніе въ танцѣ. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема. Ном. № 1844. Пізно старого кота учить гопки. Ном. № 3222. Та вижнемо жито до самого краю, поставимо в копки та вдаримо в гопки. Грин. ІІІ. 137. 2) ста́ти го́пки. Подняться на дыбы (о лошади). Копі.... як замордуються, як стануть гопки. ХС. VII. 455.
Погладити, -джу, -диш, гл. Погладить. Погладив проти шерсти. Ном. № 3990.
Попоносити, -ношу, -сиш, гл. Поносить много. Попоносив по келійках води. К. ПС. 116.
Пошарпати, -паю, -єш, гл. 1) Изорвать, растерзать. Торбинку пошарпали на шматки. Стор. МПр. 113. 2) Потрепать, потерзать, потормошить (кого). Зацькувала псами, пси її дуже пошарпали. ЕЗ. V. 216.
Провіяти, -вію, -єш, гл. Провѣять (зерно). А що ж тут міркувать? Не полінуйсь провіять, — сказала Хівря тут, — в мішечки позсипай. Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 93).
Тридцятолітка, -ки, ж. Женщина триддати лѣтъ. Ще ж я зжурюсь без нього, то здаватимусь тридцятоліткою. Г. Барв. 234.
Угодник, -ка, м. Угодникъ. К. ПС. 197.
Четверик, -ка, м. Четверикъ, четверка. Пішов четвериком орать. Рудч. Ск. І. 180. Ум. четверичо́к.
Нас спонсорують: