Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дорогісінький
дорого
дороготова
дорогоцінний
дорогшати
дородний
дорожиній
дорожити
дорожитися
дорожнета
дорожник
дорожній
дорожня
дорожчати
дорозумітися
дорозумовуватися
дорослий
доростати
дорубати
дорубити
дорублювати
дорубувати
дорубуватися
доручати
доручення
дорщ
досада
досадити
досадний
досадно
досадонька
досаждати
досватати
досвататися
досвід
досвідчати
досвідчатися
досвідчення
досвідчити
досвіт
досвітковий
досвіткування
досвіткувати
досвітній
досвіток
досвітчаний
досвітчанин
досвітчанка
досиджувати
досиджуватися
досилати
досинити
досинювання
досинювати
досинюватися
досипання
досипати I
досипати II
досипатися I
досипатися II
досипка
досипляти
досипонька
досипувати
досита
доситішати
досить
досихання
досихати
досі
досівання
досівати
досіль
досіпати
досіпатися
досіювання
досіювати
доскакати
доскакувати
доскіпатися
доскіпуватися
досклепити
досконалий
досконалість
доскональний
доскороджувати
доскоцький
доскочистий
доскочити
доскрипіти
доскрібати
доскрібувати
доскрібуватися
доскромаджувати
дослати
дослатися
дослід
досліджувати
дослідник
дослужити
дослужувати
дослужуватися
дослухати
дослухатися
дослухувати
дослухуватися
досмалити
досмалювати
досмеркатися
досмикати
досмикатися
досмикування
досмикувати
досмолити
досмолитися
досмолювати
доснитися
доснідати
доснідатися
доснідувати
Відрада, -ди, ж. 1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Мил. 115. Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада. Мет. 2) Отсовѣтываніе. Ум. відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Мет. 253. Cм. відрадість.
Зсилати, -лаю, -єш, сов. в. зіслати, -шлю, -шлеш, гл. 1) Ниспосылать, ниспослать. Моя думка — єсть то ангел од Бога зісланий. Мл. л. сб. 137. 2). Высылать, выслать, отсылать, отослать. Стали вдову стареньку зневажати, на чуже подвірря зсилати. Мет. 347. Зослав хлопця з хати. Новомоск. у.
Коминне прил., употребляемое какъ сущ. ср. р. Подымная подать. Та заплатиш коминного півкопи грошей. ЗОЮР. І. 143.
Ме́льник, -ка, м. Мельникъ. Ой мельнику, мельниченьку, змели мені пшениченьку. Чуб. ме́льника піти. Полетѣть кувыркомъ. Я його як ударила (гуся), так воно мельника й пішло. Ромен. у. Ум. ме́льничок, мельниче́нько.
Перебуватися I, -ва́юся, -єшся, сов. в. перебутися, -будуся, -дешся, гл. Обходиться, обойтись. Може тобі борошна? — Та я й своїм перебудусь. Викрутнями перебувається. Ном. 817.
Приступ, -пу, м. 1) Доступъ; приступъ. Мав приступ до двору. Левиц. Пов. 117. І приступу до тебе нема. Г. Барв. 497. 2) Приступъ (военный). Враг мене візьми, коли б я засурмив вам хоч на один приступ. К. ЧР. 66.
Реготливий, -а, -е. Смѣшливый, хохотливый. Послухавши дівочого реготливого шепотання. Мир. Пов. І. 137.
Супора, -ри, ж. Подпорка. Родом. у.
Тройнячок, -чка, м. Раст. Trifolium repens L Анн. 360.
Уста и вуста, уст и вуст, с. мн. Губы, уста. Утри мої смажнії уста, а сахарнії і сам утру. Ном. № 2315. Сей народ устами мене шанує. Св. Мр. VII. 6. у ко́го в руках, у того й в устах. При потчиваніи гостя напиткомь отвѣтъ гостя хозяину, означающій желаніе, чтобы хозяинъ выпилъ первый. Ном. № 11603. і крихти в устах не було́. Ничего не ѣлъ. А я нині і кришечки хліба в устах не мав. Федьк. золоті у тебе уста. Какъ ты хорошо, красиво говорить. К. Досв. 118. з уст ні пари. Молчитъ, но говоритъ ни слова. Вона все ходить, з уст ні пари. Шевч. 28. Ум. устонока(ки́), устка, усточка(ки). З чистих усток 'но словенько. Гол. І. 19. Шкода ж моїх красних усток. Гол. І. 294.
Нас спонсорують: