Бубнявіти, -вію, -єш, гл. Бухнуть, разбухать.
Ди́бки IІ, ди́боньки, дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сі, дибу́сеньки. О дѣтяхъ: ходить ( = дибати). — ста́ти, ходи́ти. О дѣтяхъ: стать, ходить: о взрослыхъ: стать, ходить на цыпочкахъ. Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку. Инша скочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула.
За́кришка, -ки, ж. То, что крошать въ борщъ. (Закришка) — бутвиння що кришать в борщ: петрушка, цибуля та кріп, то що.
Кабка, -ки, ж. = кобка?
Крутобережжя, -жя, с. Обрывистый высокій берегъ. В тім місті берег крутий — крутобережжя.
Лю́дно́ нар. 1) По-людски, какъ слѣдуетъ человѣку. 2) На людяхъ, публично. Благословіть нас, тату, людно, та й весілля відгуляймо. 3) Многолюдно. Стало трохи людніше. Приїду додому, — весело буде, людно. 4) Съ людьми, съ войскомъ. Поприставали (пани до Жовковського) людно й оружно.
Приїхати, -ї́ду, -деш, гл. Пріѣхать. Приїхали до дівчини три козаченьки пізно.
Прищавити, -влю, -виш, гл. = причавити. Днищем прищавила.
Пропрати, -перу, -ре́ш, гл. Простирать. Пропрала на річці аж до вечора.
Човно, -на́, с. = човен. Тягне дід човно стежкою, між густими лозами. Ум. чове́нце. Аж тут — править мальоване човенце, править та й прибило до самого ганку, а з човенця виходить панночка. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями.