Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дудка

Ду́дка, -ки, ж. 1) Ум. отъ дуда. Наші козачки танцювали під польську дудку. К. ЧР. 219. 2) Трубка. 3) Стебель, стволъ растенія, полый въ срединѣ. Як чорт улізе в очерет, то в котру схоче дудку грає. Стор. МПр. 154.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУДКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУДКА"
Блідий, -а, -е. Блѣдный. МВ. ІІ. 12, 25. Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й то лиха година. Посл. Канев. у., Ум. бліденький, блідесенький.
Дишка́нт, -ту, м. Дискантъ.
Заскуча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Заскучать. Отже мій Андрійко хутко і заскучає. МВ. ІІ. 9.
Злюбитися, -блюся, -бишся, гл. 1) Полюбить (взаимно). Злюбилася дівчинонька з другим козаком. Чуб. V. 204. 2) Понравиться. А більш за те їй не злюбився, що, бачиш, в Трої народився. Котл. Ен. II. 10.
Косити, -шу́, -сиш, гл. Косить. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17.
Наїзди́ти, -джу́, -ди́ш, сов. в. наї́хати, -ї́ду, -деш, гл. 1) Наѣзжать, наѣхать, съѣзжаться, съѣхаться куда-либо. Наїхали подоляне з Подолу. Мет. 161. 2) Наѣзжать, наѣхать на что-либо. Їхали, їхали і наїхали, де дороги росходяться. Мнж. 28.
Паща, -щі, ж. Пасть.
Попанячитися, -чуся, -чишся, гл. = попаніти. Сим. 141. Все теє куди попанячилось і пиндючиться почало. Сим. 227.
Ткачувати, -чую, -єш, гл. Заниматься ткачествомъ.
Трутити Cм. тручати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУДКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.