Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дрімливий
дрімливиці
дрімлюх
дрімлючий
дрімнивиці
дрімниці
дрімота
дрімух
дрімучий
дріпа
дріпло
дріт
дрітарь
дрітовач
дріть
дрічний
дробелява
дробелячів'я
дробина
дробинник
дробинниця
дробити
дробитько
дробівниця
дробовик
дробуватий
дроб'ята
дрова
дровина
дровиняка
дровітник
дровітня
дровник
дровно
дрововоз
дроворуб
дроворубня
дров'яний
дрожачка
дрозд
дроковистий
дроковиця
дропак
дротик
дротина
дротовий
дроточок
дротяненький
дротяний
дротянка
дрохва
дрохвеня
дрохвин
дрохвич
дрохвичка
дрочити
дрочитися
дрочливий
друбак
друбен
друбок
друбушки
друг
другак
другий
другиня
другорядний
друґар
дружба
дружбарт
дружбиненько
дружбити
дружбів
дружбонько
друженька
друженько
дружина
дружити
дружитися
дружитоньки
дружка
дружків
дружко
дружкувати
дружній
дружність
дружно
дружонько
дружчити
друзки
друзь
друзяка
друк I
друк II
друкарня
друкарський
друкарь
друкваниця
друківля
друкований
друкування
друкувати
друкуватися
друлити
друлівник
друляти
друхна
друхніти
дручина
дручок
друччя
дручяга
друшляк
дрюк
дрюкарня
дрючечок
дрючина
дрючище
дрючок
дрюччя
Відкуп, -пу, м. 1) Откупъ. Не раз із селами й церкви ім на одкуп оддавали. К. ЧР. 10. 2) Выкупъ. МУЕ. III. 117.
Гниль, -лі, ж. Гниль. К. Іов. 55.
Душі́вка, -ки, ж. Полоса земли въ надѣлѣ, приходящаяся на одну ревизскую душу. Нѣжин. у.
Забреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Залаять (о собакахъ). От же собака забрехала. Кв. 259. Собаки забрехали. Всі в хаті кинулись до вікон. Левиц. Пов. 203.
Засини́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Сдѣлаться синимъ. Засинилось полотно. Нволынск. у.
Звича́йність, -ности, ж. Вѣжливость, приличіе. Звичайного звичайністю вітаю, хто входе гордо, — згорда зустрічаю. К. ЦН. 184. Для звичайности. Изъ вѣжливости. Левиц. Пов. 32.
Коноплище, -ща, с. 1) Мѣсто, бывшее подъ коноплею. Яка паша на коноплищі? Як брали коноплі, то й повиривали погану травицю. Канев. у. 2) Мѣсто, годное для посѣва конопли.
Овсюг, -гу, м. = вівсюг.
Самогужки нар. = самотужки. Вези мене швидче додому, тільки самогужки вези мене. Рудч. Ск. I. 166. Не просто-ли это опечатка вмѣсто: самотужки?
Фиґель, -ґля, м. 1) Завитокъ; архитектурное, украшеніе. Желех. 2) Штука, фокусъ. Ютурна фиглі їм робила: тпаками кібця затровила і заєць вовка покусав. Котл. Ен. VI. 70.
Нас спонсорують: