Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дієписання
дієписний
дієпись
дієта
діж
діжа
діждати
діжечка
діжистий
діжка
діжковий
діжкуватий
діжма
діжниця
діжун
діжчина
дізнавати
дізнаватися
дізріти
дій! I
дій II
дійво
дійка
дійливо
дійма
діймати
дійна
дійнарка
дійник
дійниця
дійняти
дійсне
дійсний
дійсність
дійсно
дійти
дійшлий
діл I
діл II
ділання
ділати
діленина
ділениця
ділетка
ділечко
ділина
ділити
ділитися
ділій
діління
ділний
ділник
ділниця
діло
діловання
діль
дільба
дільний
дільниця
дільчий
діля
діляниця
ділянка
дім
дімениця
дімок
дінниця
діправди
діптянка
діра
діравий
діравити
діравка
дірка
діркуватий
дірочка
дірчавіти
дірявий
діскуватися
дісне
дісний 2
діставати
діставатися
дістати
дітва
дітвак
дітваччя
дітвора
діти
діти 2
дітки
діткнутись
дітлахи
дітолюбний
дітоньки
дітонько
дітопродавець
дітчий
дітячий
діхтяр
діцтво
діцький
дія
діякон
діяльний
діяльність
діяльно
діяниє
діянка
діяння
діяти
діятися
діяч
дїльце
дле
длубати
длубатися
для
длятися
дмухання
Білобородий, -а, -е. Съ бѣлой бородой, бѣлобородый. Ум. білобороденький.
Браля, -лі, ж. Работница, собирающая, дергающая коноплю. Желех.
Гиркиня, -ні, ж. Грибъ Agaricus ріperatus, груздь. Вх. Лем. 403.
Лину́ти 2, -ну, -неш, гл. Политься, хлынуть. Як линув дощ. Черк. у. Линув на лоб йому води. Мкр. Г. 57. Горщик як брязне об піл, як линуть на мене помиї. Г. Барв. 225.
Підшийок, -йка, м. = підгірля. Рудч. Чп. 250.
Позсікати, -ка́ю, -єш, гл. Срубить (во множествѣ). Велика була буря... Дощ комиші позсікав, як шаблею. МВ. І. 141.
Помішатися, -шаюся, -єшся, гл. 1) Смѣшаться. Поміщався з їх ледачим кодлом. К. Псал. 246. 2) Смѣшаться, сбиться. Він казав раз так, а вдруге и́нак, — сам поміщався. Екатер. у.
Приволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. приволокти, -лочу, -че́ш, гл. Притаскивать, притащить, зацѣпивъ веревкой и т. п. Приволік копицю сіна. Приволокли його. Мнж. 57.  
Ревти, -ву, -веш, одн. в. ревнути, -ну, -веш, гл. 1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Чого бик навик, того й реве. Ном. № 9565. На синьому морі лютий змій реве. Чуб. І. 140. 2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — вы передержуєте біглих! Кв. II. 373. Ревнув, мов у маточину, — як бугай. Ном. № 12445, 12443. 3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі, іграли, а много літ дяки ревуть. Котл. Ен. IV. 32. 4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Харьк. Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. Котл. Ен. І. 34. 5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. Чуб. III. 382. 6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Котл. Ен. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Шевч. 4. Реви, завірюхо, засип його снігом! Левиц. І. 156. 7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. Чуб. V. 371. 8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. Шевч. 40. 9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве. Рудч. Ск. І. 147.
Щипа, -пи, ж. 1) Щепка. Вх. Лем. 487. 2) = клешня (у рака). Вх. Лем. 487. Cм. щипало.
Нас спонсорують: