Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дієписання
дієписний
дієпись
дієта
діж
діжа
діждати
діжечка
діжистий
діжка
діжковий
діжкуватий
діжма
діжниця
діжун
діжчина
дізнавати
дізнаватися
дізріти
дій! I
дій II
дійво
дійка
дійливо
дійма
діймати
дійна
дійнарка
дійник
дійниця
дійняти
дійсне
дійсний
дійсність
дійсно
дійти
дійшлий
діл I
діл II
ділання
ділати
діленина
ділениця
ділетка
ділечко
ділина
ділити
ділитися
ділій
діління
ділний
ділник
ділниця
діло
діловання
діль
дільба
дільний
дільниця
дільчий
діля
діляниця
ділянка
дім
дімениця
дімок
дінниця
діправди
діптянка
діра
діравий
діравити
діравка
дірка
діркуватий
дірочка
дірчавіти
дірявий
діскуватися
дісне
дісний 2
діставати
діставатися
дістати
дітва
дітвак
дітваччя
дітвора
діти
діти 2
дітки
діткнутись
дітлахи
дітолюбний
дітоньки
дітонько
дітопродавець
дітчий
дітячий
діхтяр
діцтво
діцький
дія
діякон
діяльний
діяльність
діяльно
діяниє
діянка
діяння
діяти
діятися
діяч
дїльце
дле
длубати
длубатися
для
длятися
дмухання
Бам-Бам! меж. Подражаніе звуку колокола. О. 1861. XI. Св. 37. Подражаніе звуку струннаго инструмента. На цимбали бам-бам! Гол. IV. 448. Cм. балам.
Брунькати, -каю, -єш, гл. = бринькати 3. Шапувал давай брунькать. Мнж. 109.
До́світок, -тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. у до́світок. До разсвѣта. 2) Во мн. ч. до́світки. Вечернія собранія неженатой моложежи осенью и зимой, посидѣлки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцовъ. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.
Дя́кон, -на, м. Діаконъ. Морд. (Млр. л. сб. 124).
Жовкля́к, -ка, м. = жовтяк. Ум. жовклячо́к.
Засту́кати, -каю, -єш, гл. 1) Застучать. 2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. І. 46.
Зриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зірватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб. 2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ. ІІ. 54. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Встав, зірвався, пішов з шумом. Гол. І. 37. зірватися на ноги. Вскочить. Св. Л. 106. 3) Трогаться, тронуться съ мѣста, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Драг. 16. Мати було як зірветься хоч на один день куди... Г. Барв. 62. Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. Грин. III. 357. 4) Подниматься, подняться (о бурѣ и пр.) Зірвалася шуря-буря. Н. п.
Рюм, -му, м. Плачъ.
Цвіркати, -каю, -єш, гл. 1) = цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.
Шмарнути, -ну, -неш, гл. Кинуть, бросить. Узяв з кади на їден палец (води), шмарнув. Гн. І. 16.
Нас спонсорують: