Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дієписання
дієписний
дієпись
дієта
діж
діжа
діждати
діжечка
діжистий
діжка
діжковий
діжкуватий
діжма
діжниця
діжун
діжчина
дізнавати
дізнаватися
дізріти
дій! I
дій II
дійво
дійка
дійливо
дійма
діймати
дійна
дійнарка
дійник
дійниця
дійняти
дійсне
дійсний
дійсність
дійсно
дійти
дійшлий
діл I
діл II
ділання
ділати
діленина
ділениця
ділетка
ділечко
ділина
ділити
ділитися
ділій
діління
ділний
ділник
ділниця
діло
діловання
діль
дільба
дільний
дільниця
дільчий
діля
діляниця
ділянка
дім
дімениця
дімок
дінниця
діправди
діптянка
діра
діравий
діравити
діравка
дірка
діркуватий
дірочка
дірчавіти
дірявий
діскуватися
дісне
дісний 2
діставати
діставатися
дістати
дітва
дітвак
дітваччя
дітвора
діти
діти 2
дітки
діткнутись
дітлахи
дітолюбний
дітоньки
дітонько
дітопродавець
дітчий
дітячий
діхтяр
діцтво
діцький
дія
діякон
діяльний
діяльність
діяльно
діяниє
діянка
діяння
діяти
діятися
діяч
дїльце
дле
длубати
длубатися
для
длятися
дмухання
Дослу́жувати, -жую, -єш, сов. в. дослужи́ти, -жу́, -жиш, гл. Дослуживать, дослужить. Дослужу місяця та й піду додому. Васильк. у.
Курчати, -чу́, -чи́ш, гл. О голубяхъ: ворковать. Голуби курчат. Говорится также и о лягушкахъ, когда онѣ урчатъ. Жаби курчат. Вх. Уг. 248.
Нахаркати, -каю, -єш, гл. Нахаркать, наплевать. Драг. 1.
Нахватитися, -хвачуся, -тишся, гл. Быстро явиться, подоспѣть. Нахватився до моці, та обі оці. Ном. № 13247. аж тут і світ нахватився. Начало свѣтать. Світова зірочка нахватилась. Н. п.
Палговатий, -а, -е. Слоистый, плитообразный. Угор.
Паперушина, -ни, ж. Раст. Aspidium, папоротникъ. Вх. Пч. II. 29.
Попідпоювати, -поюю, -єш, гл. Подпоить (многихъ). Він їх попідпоював, а тоді й повидурював гроші.
Прогуркотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Прогремѣть.
Розливати, -ва́ю, -єш, сов. в. розлити, -зіллю́, -ллєш, гл. Разливать, разлить, проливать, пролить. Ой Дунай море розмиває, і день, і ніч прибуває. Г. Барв. 221. Людська крівця не водиця, розливати не годиться. Ном. № 1283. Де пють, там і розливають. Ном. № 11640. Тим я сльози розливаю, — невірного друга маю. Чуб. V. 278.
Сміх, -ху, м. 1) Смѣхъ, хохотъ. Кому горе, людям сміх. Ном. 2) Посмѣшище. Ой не смійся, дівчинонько, сама сміхом будеш. Мет. 86. 3) на сміх підіймати. Подымать на смѣхъ, насмѣхаться. Безпечне по долині роз'їзжджає, бусурманів на сміх підіймає. Макс. на сміх сказати. Сказать въ шутку. Я на сміх сказала, а він і повірив. сміхи збити з чо́го. Насміяться надъ чѣмъ. Буду тя карати, а чого ти сміхи збила із моєї хати? Гол. І. 79. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 62. Ум. смішок. Федьк. І. 119.
Нас спонсорують: