Заревти́, -ву́, -ве́ш, гл. 1) Заревѣть, издать ревъ. Лев заревів. Арена звірем заревла. Ой заревло на порозі телятко. Пекельнеє свято по всій Україні сю ніч зареве. Море повстало і заревло. . Зашуміла вода й заревла. Заревла страшенна буря. Заревли великі дзвони. І знову ліри заревли. 2) Заревѣть, заплакать. Пройшла уже й Покрова, — заревла дівка як корова.
Засні́жити, -жу, -жиш, гл. Покрыть снѣгомъ.
Здрік, здро́ку, м. = дрік 2. І ну корпать очі чоловікові своєму, неначе здрік її кусає.
Квітючий, -а, -е. Цвѣтущій. Квітюча лука.
Опасть, -ти, ж. На деревьяхъ: снѣгъ, иней замерзшій. Cм. ожеледець.
Повеління, -ня, с. Повелѣніе.
Процвиндрювати, -рюю, -єш, сов. в. процви́ндрити, -рю, -риш, гл. = проциндрювати, проциндрити. За його порядками троха чи не процвиндрили б швидко і всії худоби. Гроші процвиндрював у карти.
Світич, -ча, м.
1) Свѣтильникъ, фонарь. В трупарні світич світить, але вже конає.
2) Подсвѣчникъ.
3) = світлач.
4) Мѣсто на печномъ шесткѣ, гдѣ кладутъ лучину.
5) Паникадило, церковная люстра.
Сірчаний, -а, -е. Сѣрный.
Чепуритися, -рю́ся, -ришся, гл. Прихорашиваться. Чепуриться, наче на весілля.