Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

досновиґати
досновиґатися
доснувати
доснуватися
досовдати
досовдатися
досовкатися
досолити
досолоджувати
досолювати
досолюватися
досохнути
досохти
доспати
доспівати I
доспівати II
доспівувати
доспілий
доспіти
доспіх
доспорожнятися
доста
доставати
доставатися
доставляти
досталь
достарчати
достатечність
достатнє
достатній
достаток
достача
достачання
достачати
достачування
достачувати
достеменісінький
достеменісінько
достемено
достерегти
достерігати
достигати
до-сто-біса
до-сто-бісового батька
достогнатися
достойний
достойність
достойно
достотній
достотно
достоту
достоювання
достоювати
достоятися
дострибати
дострибатися
дострибувати
достригати
достригатися
достругати
достругувати
достругуватися
достукати
достукування
достукувати
достукуватися
доступ
доступати
доступатися
доступний
достягати
досування
досувати
досуватися
досугий
досукати
досукування
досукувати
досунути
досушити
досушувати
досушуватися
досхнути
до-схочу
досхти
досягати
досяяти
дотанцьовувати
дотанцюватися
дотарабанити
дотарабанитися
дотаскати
дотаскувати
дотаскуватися
дотекти
дотеп
дотепа
дотепер
дотепний
дотепник
дотепниця
дотепність
дотепно
дотепре
дотерпіти
дотерплювати
дотерти
дотесати
доти
дотик
дотика
дотикання
дотикати I
дотикати II
дотикатися I
дотикатися II
дотинати
дотинятися
дотирати
дотиратися
Валах, -ха, м. 1) Выложенный баранъ. 2) Скопитель жеребцовъ. Шух. І. 211. Ум. валашок. Вас. 197.
Завини́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Задолжать. А цибулька ся не вродила, а я довжок завинила. Чуб. V. 1095. Завинив я йому тридцять карбованців. Камен. у. 2) Провиниться. А що ж бо я кому завинила, за що ж мене ала доля побила? Гол. І. 358.
Зарази́тися, -жу́ся, -зишся, гл. Заразиться.
Куксоватіти, -тію, -єш, гл. Становиться все болѣе и болѣе куксою (о животныхъ, у которыхъ постепенно уродуются, выворачиваются назадъ копыта).
Магні́тний, -а, -е. Магнитный. Магнитне кресало, що положиш на столі голку або цвяшка та доторкнешся тим кресалом, то так зараз і пристане. Дещо, 19.
Морокува́ти, -ку́ю, -єш (на ко́го), гл. Сердиться, ворчать на кого. Вх. Зн. 37.
Наймитува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Служить по найму. Буде вже мені, каже, наймитувати, — може, каже, своє хазяйствечко заведу. Рудч. Ск. І. 149.
Попоогризатися, -заюся, -єшся, гл. Много огрызаться.
Потякувати, -кую, -єш, гл. = натякати. Алекс. у.
Сіяльник, -ка, м. = сівач. Лохв. у.
Нас спонсорують: