Добро́дійка, -ки, ж. 1) Благодѣтельнница. 2) Сударыня. "Так ти на тім світі була?» — Була, моя добродійко. — «Що ж ти там бачила?» — Усе бачила, добродійко, що діється з грішними душами. 3) Госпожа. Добродійка N сіми днями виїхала звідси. 4) Шано́вна добро́дійко! Високопова́жна добро́дійко. Милостивая государыня! Ум. Добро́дієчка.
Ду́белець, -льця, м. = туболець.
Згрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Согрѣть. Та не вітер його не звіє, ні сонце його не згріє.
Копит, -та, м.
1) = копито. А у мого коня золота грива, золота грива, сребраний копит. Не дба про те, що їх нога роздавить, або копит звіряти польового.
2) мн. Копити. Раст. = копитень. Ум. копито́к, копи́тонько. Пінь мій сивий, золотії гриви, копитоньки золотії.
Крутіж, -жа, м. Водоворотъ, омутъ. І як у той крутіж упав у ті прокляті чорні очі.
Лю́дно́ нар. 1) По-людски, какъ слѣдуетъ человѣку. 2) На людяхъ, публично. Благословіть нас, тату, людно, та й весілля відгуляймо. 3) Многолюдно. Стало трохи людніше. Приїду додому, — весело буде, людно. 4) Съ людьми, съ войскомъ. Поприставали (пани до Жовковського) людно й оружно.
Нуздати, -даю, -єш, гл. Зануздывать, надѣвать узду.
Панич, -ча, м.
1) Баричъ, барчукъ; бѣлоручка.
2) Холостякъ.
3) Иносказ. чортъ.
4) кручені паничі. Раст. Ipomea. Ум. паничик, паниченько, паничо́к.
Прошити, -ся. Cм. прошивати, -ся.
Хвосток, -тка, хвосточок, -чка, м. Ум. отъ хвіст.