Виряжати, -жаю, -єш, сов. в. вирядити, -жу, -диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Царь виряжає військо на війну.
Гнівати, -ваю, -єш, гл.
1) Гнѣваться, сердиться. Ой вернися, любе кохання, перестань гнівати.
2) Сердить, гнѣвить. А я ж його не гнівала, ні його родини; нехай його перепросить лихая година.
Дістава́тися, -ю́ся, -є́шся, сов. в. діста́тися, -нуся, -нешся, гл. 1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. 2) — до. Добираться, добраться, доѣзжать, доѣхать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Як би його дістатися додому?
Дробови́к, -ка, м. Охотничье ружье. Ум. дробовичо́к.
Капость, -сти, ж. Пакость. На тобі мішок грошей, тілько не роби цієї капости для нас. Капости мені робив. hа капость робити. Ha зло. Усе на капость робить. То все на капость!
Кисличчя, -чя, с. соб. Дикія яблони, дикія яблоки.
Кладіжка, -ки, ж. Укладываніе.
Пом'ятися, -мну́ся, -мне́шся, гл. 1) Помяться, измяться. 2) ? Він довго не сперечався, потерся, пом'явся та й мусів доставити гроші.
Селитися, -лю́ся, -лишся, гл. Селиться. Не дай, Боже, два рази женитись, а три рази селитись.
Штихіл, -хола, м. = штрихіль.