Бурта, -ти, ж.
1) Груда, куча (продолговатая). Цілі бурти огірків лежять.
2) Насыпь, холмъ, бугоръ. Із трупів бурти насипає. Біжить вона (вода) з крутих бурт у глибокі долини. Очі бігають з ниви на ниву.... з яру на зелені бурти. Розривають бурти снігу та вибірають задубілих (людей).
3) Насыпь, изъ которой добываютъ селитру.
4) Цѣпь косцовъ.
5) = бурса 3.
6) Въ игрѣ въ булку наз. буртою, если кто изъ играющихъ прибьетъ шаръ къ берегу. Я на тебе вже нагнав десять бурт.
Крушитися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Сокрушаться. Гляну в перше віконечко — плачу, крушуся, гляну в друге віконечко — Богу помолюся.
Мертве́ць, -ця́, м. = мрець. Місяць світе, мертвець їде.
Окравка, -ки, ж.
1) Кромка, кайма (суконная). Оторвавъ ее отъ края ткани, ею женщины обыкновенно подпоясываются, поэтому окравка — часто женскій поясъ; въ — вязаный женскій поясъ. Картату плахту червоною окравкою підперезали.
2) Обрѣзокъ. Ум. окравочка.
Покликати, -чу, -чеш, гл. Позвать. Ото він пішов покликав людей і посходились.
Попрати, -перу, -ре́ш, гл. Постирать. Попрали баби панам сорочки.
Почуманіти, -ніємо, -єте, гл. Одурѣть, потерять сознаніе (о многихъ).
Сардак, -ка, м. = сердак. На нему сардак чорний.
Сончовий, -а́, -е́ ? Пару чобіт сончових.
Чолак, -ка, м. У кожевниковъ: кожа со лба животнаго.
