Визвіл, -волу, м. Освобожденіе. Щеня припне на мотузочці... Воно вищить, задравши голову, визволу просить.
Крутовина, -ни, ж. Склонъ, спускъ (въ оврагѣ, напр.).
Ли́пиці, -пиць, ж. мн. Сѣмена липы.
Лю́де, -де́й, мн. 1) Люди. Бог Богом, а люде людьми. Бог судить не так, як люде. От уже й люде трапляються, — от уже й заміж пора — Які там, мамо, люде? — Харько Кабиця. з його люде будуть. Изъ него толкъ будетъ. Я тоді ще бачив, які з його люде будуть. вас за людей мають. Васъ считаютъ за людей, къ вамъ относятся какъ къ людямъ. в людях. Публично, при народѣ. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. 2) Простой народъ. Дивись! пан, а балака, як люде. Чи пани, чи люде? То пани, а ми люде. Ум. людки́. людоньки, людочки. Людоньки! та де в мене гроші взялися? Людочки! як же я злякалась! Ув. людиська, люди́ща. Єсть люде, єсть і людиська (людища).
Перечистити Cм. перечищати.
Підсукувати, -кую, -єш, сов. в. підсука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Засучивать, засучить, подворачивать, подворотить (рукава, брюки). Штани вибійчані, підсукані аж до колін.
Принадність, -ности, ж. Привлекательность; красота. Уроди, грації, принадности царице.
Саднути, -дну, -неш, гл. Ударить, дать тумака.
Сказати, -жу́, -жеш, гл.
1) Сказать. Сказаного і сокирою не вирубаєш.
2) Велѣть. Він все це поробив, як йому сказано було. Сказав нагріти два казани.
3) Сказано. Извѣстно. Сказано — дитина!
Стропитися, -плюся, -пишся, гл. Сбиться съ пути, съ толку.
