Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

домів
домівка
домівник
домівниця
домівство
домівський
домізкуватися
доміркуватися
домірний
домітати
домлівати
домняти
домовий
домовик
домовина
домовини
домовинка
домовити
домовляти
домовлятися
домовний
домовник
домогання
домогатися
домодержавець
домолити
домолитися
домолоти
домолотити
домолочувати
домонтарство
домонтарь
доморобний
доморослий
доморядник
доморядця
домостити
домотканий
домотур
домочити
домочок
домочувати
домощувати
домощуватися
домування
домувати
домуватися
домудруватися
домуровувати
домуровуватися
домчати
домчатися
дом'яти
дон
доненька
донести
донехочу
донець
донечка
донігатися
донімати
донін
донка
доносити
доносити 2
доношати
доношатися
доношіння
доношувати
доношуватися
дончик
дончиця
донщиха
донька
доньчин
донюхатися
донюхуватися
доня
доняти
донятися
до-обід
дообідати
дообідній
дообідувати
доокола
доорати
доорювати
доорюватися
доостанку
доочне
допадати
допадатися
допалати
допалити
допалювати
допалюватися
допаніти
допанувати
допануватися
допарок
допарувати
допасати
допасатися
допасти I
допасти II
допастися
допатрати
допащикувати
допащикуватися
допевне
допевнення
допевнити
допевняти
допевнятися
допекти
доперво
доперти
допертися
допивати
допиватися
Завлада́ти, -да́ю, -єш, гл. Завладѣть. Якось то ними князь той жуковатий неправдою завладав. МВ. ІІ. 34.
Загалу́нювати, -нюю, -єш, сов. в. загалу́нити, -ню, -ниш, гл. Вымачивать, вымочить или прокипятить въ растворѣ квасцовъ (яйца передъ окраской). Харьк. Аф.
Піснечка, -ки, ж. Ум. отъ пісня.
Плім'я, -м'я, с. = плем'я. МВ. О. 1862. III. 75). Не сама собою, з отцем, матір'ю, із родом, з плім'ям, з ким тобі Бог дав. Мет. 331.
Пообливатися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Облиться (о многихъ). Пообливалися, аж тече з їх. Черниг. у.
Прокочувати, -чую, -єш, сов. в. прокотити, -кочу, -тиш, гл. Прокатывать, прокатить.
Ремсати, -саю, -єш, гл. = рюмсати. А той струмочок, що тихо дзюркотить коло ніг наших по камінчиках, ніби мале дитя ремсає. Левиц. І. 290.
Розбрехатися, -шу́ся, -шешся, гл. Поднять сильный лай. Ти винен, бра Рябко, що ніччу розбрехався. Г. Арт. (О. 1861. III. 83). 2) Разболтаться. Троянці пяні розбрехались і чванилися без «пуття. Котл. Ен. V. 15.
Служанець, -нця, м. Служитель. Великі пани не боронили своїм служанцям дивитися на їх бенкети і ігрища. Стор. МПр. 75.
Сподобляти, -ля́ю, -єш, сов. в. сподобити, -блю, -биш, гл. Украшать, украсить. Робітна молода била, ручників наробила, боярів сподобила. Гол. II. 127. Голота, надѣвъ богатую татарскую одежду, говоритъ: Ой поле Килиїмське! бодай же ти літо й зіму зеленіло, як ти мене при нещасливій годині сподобило. АД. І. 171.
Нас спонсорують: