Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

домів
домівка
домівник
домівниця
домівство
домівський
домізкуватися
доміркуватися
домірний
домітати
домлівати
домняти
домовий
домовик
домовина
домовини
домовинка
домовити
домовляти
домовлятися
домовний
домовник
домогання
домогатися
домодержавець
домолити
домолитися
домолоти
домолотити
домолочувати
домонтарство
домонтарь
доморобний
доморослий
доморядник
доморядця
домостити
домотканий
домотур
домочити
домочок
домочувати
домощувати
домощуватися
домування
домувати
домуватися
домудруватися
домуровувати
домуровуватися
домчати
домчатися
дом'яти
дон
доненька
донести
донехочу
донець
донечка
донігатися
донімати
донін
донка
доносити
доносити 2
доношати
доношатися
доношіння
доношувати
доношуватися
дончик
дончиця
донщиха
донька
доньчин
донюхатися
донюхуватися
доня
доняти
донятися
до-обід
дообідати
дообідній
дообідувати
доокола
доорати
доорювати
доорюватися
доостанку
доочне
допадати
допадатися
допалати
допалити
допалювати
допалюватися
допаніти
допанувати
допануватися
допарок
допарувати
допасати
допасатися
допасти I
допасти II
допастися
допатрати
допащикувати
допащикуватися
допевне
допевнення
допевнити
допевняти
допевнятися
допекти
доперво
доперти
допертися
допивати
допиватися
Джиджури́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. Принаряживаться, кокетничать.
Зго́дом нар. Спустя нѣкоторое время, погодя. Коли трохи згодом дзвонок — дзелень! дзелень! Рудч. Ск. I. 76.
Зладна́ти, -на́ю, -єш, гл. = злагодити. Алв. 79.
Кусень, -сня, м. 1) Кусокъ. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. 2) Сильно выстриженное мѣсто. Обстриг так, що скрізь по голові видно кусні. Лебед. у.
Намо́вити, -ся. Cм. намовляти, -ся.
Наплю́скатися, -каюся, -єшся, гл. Наплескаться вволю.
Переводжати, -джа́ю, -єш, гл.кого. Дурачить, обманывать кого. Вх. Уг. 258.
Приповістися, -вімся, -віси́ся, гл. = приповісти 2. Сестра плаче, а приповістися і мені навіть не хотіла. Федьк.
Розглядання, -ня, с. Разсматриваніе. АД. І. 52. Да поїдем, братці, на прогуляння, на розглядання. Чуб. III. 283.
Свість, -сти, ж. Свояченица. Мил. 157. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Грин. III. 485. Ум. свістонька, све́щенька. Ой глянь, зятеньку, на мене, меншая свістонька од тебе. Мет. 198. Скаче светонька, скаче, чогось вона хоче: стрібного золотого од зятя молодого. Грин. III. 545.
Нас спонсорують: