Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

домів
домівка
домівник
домівниця
домівство
домівський
домізкуватися
доміркуватися
домірний
домітати
домлівати
домняти
домовий
домовик
домовина
домовини
домовинка
домовити
домовляти
домовлятися
домовний
домовник
домогання
домогатися
домодержавець
домолити
домолитися
домолоти
домолотити
домолочувати
домонтарство
домонтарь
доморобний
доморослий
доморядник
доморядця
домостити
домотканий
домотур
домочити
домочок
домочувати
домощувати
домощуватися
домування
домувати
домуватися
домудруватися
домуровувати
домуровуватися
домчати
домчатися
дом'яти
дон
доненька
донести
донехочу
донець
донечка
донігатися
донімати
донін
донка
доносити
доносити 2
доношати
доношатися
доношіння
доношувати
доношуватися
дончик
дончиця
донщиха
донька
доньчин
донюхатися
донюхуватися
доня
доняти
донятися
до-обід
дообідати
дообідній
дообідувати
доокола
доорати
доорювати
доорюватися
доостанку
доочне
допадати
допадатися
допалати
допалити
допалювати
допалюватися
допаніти
допанувати
допануватися
допарок
допарувати
допасати
допасатися
допасти I
допасти II
допастися
допатрати
допащикувати
допащикуватися
допевне
допевнення
допевнити
допевняти
допевнятися
допекти
доперво
доперти
допертися
допивати
допиватися
Дармої́д, -да, м. Дармоѣдъ, тунеядецъ, паразитъ. Одчепися, дармоїде, бо до мене кращий їде. Н. п. Тут дай Боже самому з сем'єю пропитатись, а він ще й дармоїдів набірає. Кв. Пов. II. 20.
Дуженький, -а, -е., Ум. отъ дужий. Довольно сильный.
Заколоси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. Выбросить колосъ. Пшениця розрослась і заколосилась навдивовижу. Стор.
Кльочити, -чу, -чиш, гл. О тетеревѣ: токовать. Ґотур на весну кльочит. Вх. Зн. 25.
Лю́бо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Ном. № 9204. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. 100. Любо й неньці, як дитина в честі. Ном. № 9226. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. Ном. № 9004. 2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Шевч. 66. Невольники лежять, простягшись любо. К. Іов. 8. 3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум. любо́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Шевч. 492. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Кв. Тихенько й любенько день мине. МВ. І. 18. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Шевч. 622. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. МВ. І. 12. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком. Котл. Ен. V. 44.
Мерзе́нство, -ва, с. Пакость, мерзость. А мерзенства скільки! Н. Вол. у.
Обсихати, -ха́ю, -єш, сов. в. обсо́хти, -хну, -неш, гл. Обсыхать, обсохнуть. Заплакані очі трохи обсохли. Левиц. Пов. 127.
Перхнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Побѣжать. Де та сила візьметься, — знов перхну так, що аж залускотить. МВ. (КС. 1902. X. 151.) 2) Набѣжатъ, наѣхать многимъ. Та й справді перхнуло до нас гостей, — як на погориджу. МВ. (О. 1862. III. 40).
Потворитися, -рю́ся, -ришся, гл. Зариться, желать чего, хотѣть имѣть. Ти ся не потвори на тоту бестію. Гол. II. 427.
Суятний, -а, -е. Плохой, затруднительный, стѣснительный (объ обстоятельствахъ). Суятна на мене година — я въ затруднительномъ, тяжеломъ положеніи. Вх. Зн. 68.
Нас спонсорують: