Верховий, -а, -е. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових.
2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові.
3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ.
4) верхові вила. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды.
5) верхова хата. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ.
6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила?
Вістонька, вісточка, -ки, ж. Ум. отъ вість.
Зашумоті́ти, -мочу́, -тиш, гл. Зашумѣть (въ головѣ). Випили ми по чарці і по другій... зашумотіло у його.
Кайданки, -нок, мн. Ручныя цѣпи. Ой злапали (вдовиного сина), назад руки зв'язали, ще в кайданки оковали.
Мусува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Возиться. Я й додому почав уже повертати, а він одно мусувався і панькався біля своєї кобили.
Обвідьмитися, -млюся, -мишся, гл. Сдѣлаться вѣдьмой, колдуномъ.
Остербати, -баю, -єш, гл. Окрѣпнуть (послѣ болѣзни), выздоровѣть. Хоч остербало, та плаче, як на річку гляне. Не журись, молодичко, воно (дитина) остербає, то й будуть люде.
Погодувати, -ду́ю, -єш, гл.
1) Покормить. Погодуй, положи, та хоть вп'ять побіжи.
2) Вскормить (многихъ). Ой як я живу, як я горюю, я своїх діточок не погодую. Ох, милосердний Творче і всі святії отці, поможіть мені малих діток погодувати, із їх розума да й діждати.
3) Откормить (многихъ). Погодуєм... кабани.
Прямо нар. Прямо. Прямо неси до моєї хати. Ум. пряменько, прямесенько.
Чесанний, -а, -е. О полотнѣ: самое лучшее и тонкое.