Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

деркачиня
деркачитися
деркий
деркотіти
дернина
дерниння
дерниця
дерновий
дернувати
дернути
дернюка
дерня
деронути
деррина
дерти
дертися
дертиця
дертичний
дерть
дертяний
дерун
деручкий
дерчак
дерчання
дерчати
дерюга
деряба
дерябка
дерябонька
десбіч
десбічний
десна
десний
деспот
деспотизм
деспотичний
деспоцтво
десь
десь-инде
десь-не-десь
деся
десятеро
десятий
десятина
десятинець
десятинка
десятинний
десятинський
десятка
десятковий
десятник
десятниківна
десятникувати
десятницький
десятничка
десятничок
десяток
десятоліта
десятолітній
десятоліття
десятострунний
десяточок
десятчаний
десятчина
десять
де-хто
де-чий
дешевий
дешевина
дешевити
дешевінь
дешевість
дешевіти
дешевня
дешево
дешевшати
дешевше
дешевший
дешперувати
дешпіт
дещиця
дещо
деяк
деякий
дє
дєдик
дєдина
дєдьо
дж!
джа!
джаворок
джавур
джарка
джбан
джвякати
джвякнутися
джгут
джгутовий
джгуток
джегерелі
джегерь
джеджелуха
джеджора
джеджулитися
дженгалити
дженджерувати
дженджеруха
дженджик
дженджуристий
дженчик
джер
джерга
джерґа
джерґати
джерґіт
джерґотати
джерґотня
джереґеля
джереластий
джерелатий
Духа́н, -на́, м. = духопел. Духанів я їм надаю. Конст. у.
Злодій, -дія, м. 1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. МВ. ІІ. 193. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Котл. Ен. IV. 48. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій. Посл. 2) Раст. = гречка дика. Вх. Пч. І. 9. 3) Нас. короѣдъ, Bostrychus. Вх. Пч. І. 5.
Кадильний, -а, -е. Кадильный. Вознесу я жерви тучні із кадильними димами. К. Псалт. 147.
Лу́щик, -ка, м. 1) = лусканець. Глянь, які оріхи — сами лущики. Cм. лущак. 2) Ленъ-текучка, головки котораго, созрѣвъ, сами лопаются, роняя сѣмя. Черниг. у.
Охабитися, -блюся, -бишся, гл. 1) — чогось. Забыть, потерять что-либо, воздерживаться отъ чего-либо. Вх. Зн. 45. 2) — дома. Остаться дома. Я ся охабив дома. Вх. Зн. 45.
Передівувати, -вую, -єш, гл. Продѣвствовать, прожить дѣвушкой.
Підстирити, -рю, -риш, гл. підсти́рила й мене стира! Дернула и меня нелегкая.
Полюховка, -ки, ж. Родъ мережки.
Пописьмачити, -чу, -чиш, гл. Измѣнить на книжный ладъ. Ном. Од. вид. III.
Хата, -ти, ж. Домъ, изба, хижина. Моя хата з краю, я нічого не знаю. Васильк. у. Чи се тая удівонька, що на розі хата? Чуб. різана хата. Хата, сложенная изъ бревенъ, перерѣзанныхъ по длинѣ надвое. Шух. І. 89. хата без штані́в. Не имѣющая сѣней. Вас. 195. Въ Подоліи хатою называютъ иногда могилу, а домъ тогда куріне́м. Хати наші на цвинтарі, а вас просю до куріня. О. 1861. XI. Св. 52. Отсюда вѣроятно: тут тобі́ й хата! Тутъ тебѣ и смерть, тутъ тебѣ и конецъ. Ном. № 273. дядькова хата. Тюрьма. А шо ж мені буде, як ударю таку паню по вуху? То ще доведеться жити у «дядьковій хаті». Грин. І. 112. держатися хати. Cм. держатися. Ум. хатка, хатонька. Грин. ІІІ. 234. хаточка. Хатки біленькі виглядають. Шевч. 407. Хаточки поховались у біленькі садки. МВ. І. 106.
Нас спонсорують: