Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

деркачиня
деркачитися
деркий
деркотіти
дернина
дерниння
дерниця
дерновий
дернувати
дернути
дернюка
дерня
деронути
деррина
дерти
дертися
дертиця
дертичний
дерть
дертяний
дерун
деручкий
дерчак
дерчання
дерчати
дерюга
деряба
дерябка
дерябонька
десбіч
десбічний
десна
десний
деспот
деспотизм
деспотичний
деспоцтво
десь
десь-инде
десь-не-десь
деся
десятеро
десятий
десятина
десятинець
десятинка
десятинний
десятинський
десятка
десятковий
десятник
десятниківна
десятникувати
десятницький
десятничка
десятничок
десяток
десятоліта
десятолітній
десятоліття
десятострунний
десяточок
десятчаний
десятчина
десять
де-хто
де-чий
дешевий
дешевина
дешевити
дешевінь
дешевість
дешевіти
дешевня
дешево
дешевшати
дешевше
дешевший
дешперувати
дешпіт
дещиця
дещо
деяк
деякий
дє
дєдик
дєдина
дєдьо
дж!
джа!
джаворок
джавур
джарка
джбан
джвякати
джвякнутися
джгут
джгутовий
джгуток
джегерелі
джегерь
джеджелуха
джеджора
джеджулитися
дженгалити
дженджерувати
дженджеруха
дженджик
дженджуристий
дженчик
джер
джерга
джерґа
джерґати
джерґіт
джерґотати
джерґотня
джереґеля
джереластий
джерелатий
Балабанка, -ки, ж. Очень крупный сортъ картофеля. Богод. у.
Вапнище, -ща, с. Известковая копь.
Викладувати, -дую, -єш, гл. = викладати.
Вимоленець, -нця, м. Выпрошенный у Бога молитвами.
Відбігати 1, -гаю, -єш, гл. 1) Отбѣгать. Я вже своє відбігав, — біжи но ще ти: то чи не відбігаєш ніг. 2) О коровѣ: окончить случку.
Голубка, -ки, ж. 1) Голубка, голубица. Там сидить голуб із голубкою. Мет. 107. 2) Ласкательное слово. А вона, моя голубка, нічого не знає. Шевч. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная.... Г. Барв. 107. Ум. голубонька, голубочка.
Окрашати, -ша́ю, -єш, сов. в. окраси́ти, -шу́, -сиш, гл. Украшать, украсить. А чим поле окрашене: чи лугами, чи берегами? Н. п.
Пересипатися, -паюся, -єшся, гл. Заниматься пересыпаніемъ. Василь став як мала дитина пісочком пересипатись. Кв.
Погребний, -а, -е. Погребальный, похоронный. Погребна одправа.
Спосужати, -жа́ю, -єш, сов. в. спосудити, -джу, -диш, гл. Помогать, помочь, одолжать, одолжить, ссужать. Спосудьте мене, пустіть чистити ліс, бо нічим витопити. Міусск. окр. Волів спосужали перевозити бідним пашню, та й так тихенько декому роздавали всячину. ЗОЮР. II. 285.
Нас спонсорують: