ледачо
Леда́чо нар. 1) Лѣниво. 2) Плохо, дурно.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 352.
Том 2, ст. 352.