Безкрайний, -а, -е. = безкраій. Степ безкрайний топне в млі.
Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Заро́шаний, -а, -е. Покрытый росой. Зарошана гречка.
Качня, -ні, ж. соб. Утки.
Міщани́н, -на, м. Мѣщанинъ. Не пішла б я за селянина, а пішла б я за міщанина.
Позруйновувати, -вую, -єш, гл. Разорить, разрушить, развалить (во множествѣ).
Прискаржити Cм. прискаржувати.
Синячник, -ка, м. Раст. Isatis tinctoria L.
Таволожник, -ка, м.
1) Spiraea crenata L. 2 — пужний. Spiraea hypericifolia L.
Шибак, -ка, м. = шуліка.
