Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

догорювати
догоряти I
догоряти II
дограбки
догравати
дограватися
догребти
догрібати
догрібатися
догрівати
догріматися
догріти
догромаджувати
догромаджуватися
догрякатися
догукатися
догулювати
догулюватися
догуляти
догуркатися
догуркотітися
догуркуватися
доґа
доґедзґатися
доґлебати
додавання
додавати
додаватися
додавитися
додатковий
додаток
додбати
додержати
додержування
додержувати
додержуватися
додзвонитися
додзьобати
додзьобувати
додибати
додибатися
додибувати
додивлятися
додівчити
додільна сорочка
додлятися
додмухатися
додмухнути
додолу
додомку
додому
додрібушитися
додружбити
додумати
додумувати
додумуватися
дожартуватися
дожати
дождати
дождатися
дожевріти
доживати
доживатися
дожидання
дожидати
дожидатися
дожин
дожинання
дожинати
дожинатися
дожируватися
дожити
дожитися
дозбірати
дозвідуватися
дозвіл
дозвілля
дозвільний
дозволити
дозвоління
дозволяти
доземний
дозирати
дозиратися
дозімувати
дозір
дозірній
дознавання
дознавати
дознаватися
дозолити
дозолотити
дозолочувати
дозоляти
дозорець
дозорний
дозорця
дозрівати
доїдати
доїдливий
доїжний
доїжно
доїзджати
доїздити
доїльниця
доїння
доїсти
доїстися
доїти
доїтися
доїхати
дойда
дойка
доймати
дойна
дойник
дойниця
дойняк
дойняти
дойнячка
Бережкий, -а, -е. Осторожный, берегущійся. Бережкий чоловік не піймається в лісі. Міусск. окр. Дика вушка бережка. Волч. у.
Відробок, -бку, м. Отработокъ. За гроші не наймає пан поля, а все на відробок. Литин. у.
Засу́шка, -ки, ж. Сортъ луку. Цибулю-засушку годиться сховати до Покрови на піч, щоб у стовбурі не йшла. Грин. II. 21.
Зновити Cм. зновляти.
Нали́гач, -ча, м. Веревка, которою привязываютъ за рога рогатый скотъ. Ой на волики та налигачі, а на коники пута. Мет. 56. Ум. нали́гачик.
Повідлазити, -зимо, -зите, гл. Отползти (во множествѣ).
Покрапати 2, -па́ю, -єш, гл. Накрапывать (о дождѣ). Та се дрібен дощик покрапає, та синього моря доповняє. Чуб. V. 851. Став покрапать дощ. Драг. 424.
Слава, -ви, ж. 1) Молва, слухъ; толки, пересуды. Синиця славу распустила, що хоче море запалить. Гліб. Тим до неї не горнуся, що слави боюся. Чуб. V. 83. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору: я за славу сама стану, ще й виговорюся. Мет. 105. Стала слава, стала слава, стали й поговори ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. добра слава. Хорошая репутація, честное имя. Не сироти малі діти, що неньку сховали: їм зосталась добра слава. Шевч. недобра слава. Дурная репутація. Вона чесного роду і не накине на себе недоброї слави. Стор. МПр. 52. слава-поговір. Дурная молва. Ой була слава-поговір, ти не моя, серденько, я не твій. Чуб. V. 226. набіра́тися слави. Подвергаться осмѣянію, позорить себя. Ой ізвівши, на коника сівши, — зоставайся, слави набірайся. Мет. 15. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися! Мет. 84. славу чинити, сі́яти. Разлашать, дѣлать шумъ. Та бо мовчіть уже, тітко! Хоч тепер мовчіть — не чиніть слави, голубочко. Федьк. А на мене славу сіють. Грин. III. 185. у славу вво́дити. Позорить, компрометировать. Сватай мене, козаченьку, та не вводь у славу. Чуб. у славі ходити. Позорить себя. Ой сама ж ти, дівчинонько, та у славонці ходиш. Чуб. 2) Слава. Шевч. 46. Полягла Кішки Самійла голова.... Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна поміж козаками, поміж друззями, поміж рицарями! АД. І. 219. славу учинити. Високу могилу висипали і прапірок у головах устромили і премудрому лицареві славу учинили. АД. Ум. славонька, славочка.
Тарабанчик, -ка, м. 1) Ум. отъ тарабан. 2) Барабанщикъ. В чистім полю тарабанчик б'є. Гол. І. 136.
Учорніти, -нію, -єш, гл. Почернѣть.