Відпрядати, -даю, -єш, сов. в. відпрясти, -пряду, -деш, гл. Прясть въ отплату за что, отрабатывать, отработать пряденіемъ. Сестро моя, сестро, де ти чого брала? Чи ти одшивала, чи ти одпрядала? Хто мені буде чужі мітки одпрядать?
Заві́лькуватий, -а, -е. О деревѣ: съ волнистыми извилинами.
Латаний, -а, -е. Покрытый заплатами. Лучче своє латане, ніж чуже хапане. Латану свитину з каліки здіймають. Батько каже: не поїду: в мене сани не латані. латаний талан. Несчастная участь. Ой тумане, тумане, — мій латаний талане! Чому мене не сховаєш оттут серед лану?
Нечулість, -лости, ж. Безчувственность, нечувствительность.
Отаборитися, -рюся, -ришся, гл.
1) Расположиться лагеремъ. От він (царь) і отаборився над морем.
2) Расположиться обозомъ, установить возы, остановиться. Пооравши, ми отаборились у долині на степу. Отаборились весільні за ворітьми у батька молодої, бо ворота були зачинені.
Підпряжка, -ки, ж. Припряжка.
Ремесник, -ка́, м. Ремесленикъ. В ремесника золотая рука та кальний рот. Ум. ремесничок, ремесниче́нько. Ой жаль мені на мого батенька, шо мня не дав за ремесниченька.
Скверний, -а, -е. Скверный. Скверний гаде.
Толо, -ла, с. Родъ игры.
Фабра, -ри, ж. = хварба.