Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

добрячий
добрящий
добуванка
добування
добувати
добуватися
добудитися
добудча
добути
добутний
добуток
добуття
довада
довадити
довадливий
довадно
доважити
доважок
доважувати
довалити
довалювати
довалюватися
доварити
доварювати
доварюватися
довба
довбало
довбальна
довбання
довбати
довбатися
довбач
довбенька
довбеха
довбиш
довбишка
довбіння
довбня
довбняк
довбом
довбти
довбтися
довбун
довг
довгавий
довгаль
довганастий
довгань
довганя
довгастий
довгасто
довгела
довгелезний
довгелючий
довгенний
довгий
довгість
довго
довгобразий
довговастий
довговіїй
довговік
довговічний
довговічно
довгововний
довговолосий
довговусий
довгов'язий
довгогривець
довгогривий
довгоклюгий
довголітній
довголіття
довгомуд
довгомудиків
довгомудів
довгоніг
довгоногий
довгоносий
довгоносик
довгополий
довгоп'ятий
довгота
довготелесий
довготелесість
довгоусий
довгоух
довгохвостий
довгохвостя
довгочхун
довгошерстий
довгошиїй
довгоший
довгошийка
довезти
довеликий
довендитися
довередуватися
довернутися
довершити
довести
довечерювати
довж
довжанка
довжезний
довжикові ягоди
довжина
довжиником
довжити
довжник
довжок
довивати
довід I
довід II
довідати
довідки
довідне
довідний
довідно
довідувати
Борщовий, -а, -е. = борщевий.
Граття́, -тя́, с. 1) Игра на инструментѣ. Лебед. у. 2) Игра (забава). З граття то й лихо буває: у нас два парубки боролися, та й руку один виломив. Пирят. у.  
Зами́слити Cм. замишляти.
Ли́джа, -жі, ж. Раст. Ситникъ, Juncus. Вх. Уг. 250.
Лю́тощі, -щів, мн. = лютість. Її тиха мова гасила його лютощі. Мир. ХРВ. 34.
Невигідний, -а, -е. Неудобный.
Підвіяти Cм. підвіювати.
Тіснісічко нар. = тіснісінько. Шейк.
Цоб меж. = соб.
Щеть, -ти, ж. Родъ щетки для чесанія льна. Вх. Уг. 249.