Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

добрячий
добрящий
добуванка
добування
добувати
добуватися
добудитися
добудча
добути
добутний
добуток
добуття
довада
довадити
довадливий
довадно
доважити
доважок
доважувати
довалити
довалювати
довалюватися
доварити
доварювати
доварюватися
довба
довбало
довбальна
довбання
довбати
довбатися
довбач
довбенька
довбеха
довбиш
довбишка
довбіння
довбня
довбняк
довбом
довбти
довбтися
довбун
довг
довгавий
довгаль
довганастий
довгань
довганя
довгастий
довгасто
довгела
довгелезний
довгелючий
довгенний
довгий
довгість
довго
довгобразий
довговастий
довговіїй
довговік
довговічний
довговічно
довгововний
довговолосий
довговусий
довгов'язий
довгогривець
довгогривий
довгоклюгий
довголітній
довголіття
довгомуд
довгомудиків
довгомудів
довгоніг
довгоногий
довгоносий
довгоносик
довгополий
довгоп'ятий
довгота
довготелесий
довготелесість
довгоусий
довгоух
довгохвостий
довгохвостя
довгочхун
довгошерстий
довгошиїй
довгоший
довгошийка
довезти
довеликий
довендитися
довередуватися
довернутися
довершити
довести
довечерювати
довж
довжанка
довжезний
довжикові ягоди
довжина
довжиником
довжити
довжник
довжок
довивати
довід I
довід II
довідати
довідки
довідне
довідний
довідно
довідувати
Блудний, -а, -е. 1) Заблудшій, блудный. Блудна вівця. Фр. Пр. 62. Вернися, дівко блудна, додому. Чуб. V. 394. 2) блудна дорога. Не та дорога, какой нужно. блудними дорогами пішов. Сбился съ пути (нравственно). Фр. Пр. 62.
Живоси́лом нар. Насильно. Схотів мене, моя матінко, живосилом на оберемок та й потаскав у кущі. Харьк. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх. МВ. ІІ. 111. Живосилом не повінча.
Захапа́тися, -па́юся, -єшся, гл. Заторопиться, заспѣшить.
Козулька, -ки, ж. 1) Ум. отъ козуля. 2) Раст. Gentiana germanica. Лв. 99.
Лоски́ря, -рі, ж. Рыба: Blicca argyroleuca. Браун. 26. Ум. лоски́рька.
Мельну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ моло́ти. Язичок мельне, та й у кут, а стіну натовчуть. Ном. № 1122.
Подостатком нар. Достаточно, вдоволь. Всього мав подостатком. Гн. II. 59.
Прокурвавити, -влю, -виш, гл. Растратить на публичныхъ женщинъ. А п'яничка шо не пріп'є, то все прокурвавить. Гол. І. 222.
Проточити, -чу́, -чиш, гл. 1) Прогрызть; прорыть (нору). Так уже добре накрила діжку з борошном од мишей; а вони дірку проточили і таки долізли до борошна. Харьк. г. 2) Очистить на грохотѣ (зерновой хлѣбъ). 3)голову. Надоѣсть постоянными настояніями, приставаніями и пр. Вже він проточив мені голову: єднайте та й єднайте Оленку. Г. Барв. 397.
Тридев'ять, -ти, числ. Двадцать семь. Усе дам: хоч десять городів, або тридев'ять кладів, або чого хочете. Шевч.
Нас спонсорують: