Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

добрячий
добрящий
добуванка
добування
добувати
добуватися
добудитися
добудча
добути
добутний
добуток
добуття
довада
довадити
довадливий
довадно
доважити
доважок
доважувати
довалити
довалювати
довалюватися
доварити
доварювати
доварюватися
довба
довбало
довбальна
довбання
довбати
довбатися
довбач
довбенька
довбеха
довбиш
довбишка
довбіння
довбня
довбняк
довбом
довбти
довбтися
довбун
довг
довгавий
довгаль
довганастий
довгань
довганя
довгастий
довгасто
довгела
довгелезний
довгелючий
довгенний
довгий
довгість
довго
довгобразий
довговастий
довговіїй
довговік
довговічний
довговічно
довгововний
довговолосий
довговусий
довгов'язий
довгогривець
довгогривий
довгоклюгий
довголітній
довголіття
довгомуд
довгомудиків
довгомудів
довгоніг
довгоногий
довгоносий
довгоносик
довгополий
довгоп'ятий
довгота
довготелесий
довготелесість
довгоусий
довгоух
довгохвостий
довгохвостя
довгочхун
довгошерстий
довгошиїй
довгоший
довгошийка
довезти
довеликий
довендитися
довередуватися
довернутися
довершити
довести
довечерювати
довж
довжанка
довжезний
довжикові ягоди
довжина
довжиником
довжити
довжник
довжок
довивати
довід I
довід II
довідати
довідки
довідне
довідний
довідно
довідувати
Виторгувати, -гую, -єш, гл. Выторговать.
Вічний, -а, -е. Вѣчный. Царство небесне, вічний покій. Ном. № 353. вічними часами. На вѣкъ, навсегда. Продав грунт вічними часами. Ном. № 1406.
Владика, -ки, м. 1) Владыка. К. МХ. 10. Своя рука — владика. Чуб. І. 258. І не верстовії, а вольнії, широкії скрізь шляхи святії простелються і не знайдуть шляхів тих владики. А раби тими шляхами позіходяться докупи. Шевч. 629. 2) Архіерей, владыка. Борода як у владики, а сумління як у шибеника. Ном. № 180.
Ді́сний 2, -а, -е = Дійсний.
Дообі́дувати, -дую, -єш, сов. в. дообі́дати, -даю, -єш, гл. Дообѣдывать, дообѣдать. Дообідуйте бо швидче! Богодух. у.
Жирува́ння, -ня, с. 1) Кормежка (дикихъ животныхъ). 2) Шалости, заигрыванье парней съ дѣвушками и наоборотъ. 3) Въ формѣ: жированє. Инкрустація, инкрустированіе металломъ. Шух. I. 273, 280.
Зажина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зажа́ти, -жну́, -не́ш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать начало жатвы, начинать, начать жать. Родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ. Ми, старії, тілько поїдемо поле зажати — молодіж заохотити. Станем удвох, по постаті прійдемо, нажнем удвох снопок, поблагословимо своїх робітників, та й додому з снопом первачком. Г. Барв. 16. 2) Зарабатывать, заработать жатвой. Я зажала торік штирі карбованці. Камен. у. Зажнемо якого снопа. Г. Барв. 435. 8) При жатвѣ захватывать, захватить часть чужой нивы. Рядом жала удова, та все в його десятину і зажина. Драг. 71.
Зацю́кати, -каю, -єш, гл. Начать слегка рубить топоромъ.
Масю́сінький, -а, -е. Крохотный, чрезвычайно малый.
Рабство, -ва, с. Рабство. О. 1562. IX. 28. Неначе присудили її зумисно на темноту й рабство. Левиц. Пов. 254.
Нас спонсорують: