Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

добрячий
добрящий
добуванка
добування
добувати
добуватися
добудитися
добудча
добути
добутний
добуток
добуття
довада
довадити
довадливий
довадно
доважити
доважок
доважувати
довалити
довалювати
довалюватися
доварити
доварювати
доварюватися
довба
довбало
довбальна
довбання
довбати
довбатися
довбач
довбенька
довбеха
довбиш
довбишка
довбіння
довбня
довбняк
довбом
довбти
довбтися
довбун
довг
довгавий
довгаль
довганастий
довгань
довганя
довгастий
довгасто
довгела
довгелезний
довгелючий
довгенний
довгий
довгість
довго
довгобразий
довговастий
довговіїй
довговік
довговічний
довговічно
довгововний
довговолосий
довговусий
довгов'язий
довгогривець
довгогривий
довгоклюгий
довголітній
довголіття
довгомуд
довгомудиків
довгомудів
довгоніг
довгоногий
довгоносий
довгоносик
довгополий
довгоп'ятий
довгота
довготелесий
довготелесість
довгоусий
довгоух
довгохвостий
довгохвостя
довгочхун
довгошерстий
довгошиїй
довгоший
довгошийка
довезти
довеликий
довендитися
довередуватися
довернутися
довершити
довести
довечерювати
довж
довжанка
довжезний
довжикові ягоди
довжина
довжиником
довжити
довжник
довжок
довивати
довід I
довід II
довідати
довідки
довідне
довідний
довідно
довідувати
Багачів, -чева, -ве. Принадлежащій богачу. Прийшов до їх багачів син. Чуб. V. 1016.
Гаєчка, -ки, ж. Ум. отъ гайка 1.
Докі́р, -ко́ру, м. Укоръ, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Ном. № 922. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір. Левиц. Пов. 69.
Доро́га, -ги, ж. 1) Дорога, путь. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. Смерть — неминущая дорога. Ном. № 8243. Проста до Христа у світі дорога. Чуб. ІІІ. 17. бо́жа доро́га (Ном. № 8229), чума́цька дорога. Млечный путь. бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. Г. Барв. 361, 434. куди́ вам доро́га? Куда вамъ путь лежить? 2) Дорога, путешествіе. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. Мет. 81. 3) Въ гончарной печи арка, образуемая козлом и стѣной печи. Вас. 180. 4) У ткачей: а) то-же, что и сказ. МУЕ. ІІІ. 20; б) въ основѣ: мѣсто, сквозь которое продѣвается челнокъ. Шух. I. 258. Ум. дорі(о́)жка, дорі(о́)женька, дорі(о́)жечка, доро́жейка. Мет. 32, 22, 229. К. Досв. 19. Чуб. ІІІ. 240.
Єлове́ґа, -ґи, ж. Двухлѣтняя овца, не имѣющая ягнятъ. Вх. Зн. 7.
Заїда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. заї́стися, -ї́мся, -ї́сися, гл. Грызться, кусать другъ друга. Бджоли заїдається. О. 1861. XI. Свид. 69. 2) Ссориться, поссориться, поспорить. Заїлись із гетьманом пани — порубають. ЗОЮР. II. 167. Заївся писарь з старшиною. Канев. у. 3) Сильно нападать, лаять (о собакѣ).
Порозуміти 2, -мі́ю, -єш, гл. = порозумнішати. Де вже він порозуміє, коли тепер дурний. Камен. у.
Скарбівниця, -ці, ж. Казнохранилище, сокровищница. К. МБ. III. 256.
Служащий, -а, -е. Полученный за службу, за работу по найму. Не дай мені, Боже, служащего хліба: служащий хліб добрий, да тілько вимовний. Чуб. V. 1020.
Цапиний, -а, -е. Козлиный. Ой у тебе, вражий діду, цапиная борода. Н. п. Ріжки цапині. Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 104). Цапиний голосок. Кв.
Нас спонсорують: