Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

добрячий
добрящий
добуванка
добування
добувати
добуватися
добудитися
добудча
добути
добутний
добуток
добуття
довада
довадити
довадливий
довадно
доважити
доважок
доважувати
довалити
довалювати
довалюватися
доварити
доварювати
доварюватися
довба
довбало
довбальна
довбання
довбати
довбатися
довбач
довбенька
довбеха
довбиш
довбишка
довбіння
довбня
довбняк
довбом
довбти
довбтися
довбун
довг
довгавий
довгаль
довганастий
довгань
довганя
довгастий
довгасто
довгела
довгелезний
довгелючий
довгенний
довгий
довгість
довго
довгобразий
довговастий
довговіїй
довговік
довговічний
довговічно
довгововний
довговолосий
довговусий
довгов'язий
довгогривець
довгогривий
довгоклюгий
довголітній
довголіття
довгомуд
довгомудиків
довгомудів
довгоніг
довгоногий
довгоносий
довгоносик
довгополий
довгоп'ятий
довгота
довготелесий
довготелесість
довгоусий
довгоух
довгохвостий
довгохвостя
довгочхун
довгошерстий
довгошиїй
довгоший
довгошийка
довезти
довеликий
довендитися
довередуватися
довернутися
довершити
довести
довечерювати
довж
довжанка
довжезний
довжикові ягоди
довжина
довжиником
довжити
довжник
довжок
довивати
довід I
довід II
довідати
довідки
довідне
довідний
довідно
довідувати
Берестина, -ни, ж. Берестовое дерево. Дрючки держали з берестини. Котл. Ен. На берестині ворон крюка. Щол. Сл. 59. Ум. берестинка.
Бляшаний, -а, -е. 1) Жестяной. 2) О крышѣ: желѣзный. Палати.... з бляшаною покрівлею. Мир. ХРВ. 103.
Гордува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Пренебрегать. Г. Барв. 186. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Чуб. V. 1085. Він нами гордує. МВ. ІІ. 92. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Гроза́, -зи́, ж. 1) Гроза. Гроза буде. Ком. Р. ІІ. 56. 2) Угроза. Подививсь на його з грозою. Кв. 3) Громадина. Вх. Зн. 12.
Зли́дяний, -а, -е. = злиденний 1. Потіш злидяне серденько. Млак. 89.
Кушнирство и кушнірство, -ва, с. Скорнячество. Чигир. у. Найпотрібніші для селян ремества підупали, як кушнірство, чимбарство, колесництво. О. 1862. І. 52.
На́моржень, -жня, м. Толстая жердь, идущая параллельно съ полозомъ саней, выше его, къ которой прикрѣпляется верхній конецъ копилів. Сумск. у.
Наука, -ки, ж. 1) Наука. Люде, освічені наукою. К. ХП. 134. Згинула наука, впала просвіта, зоставшись тільки в схоластичних латинських духовних школах. Універсітетська наука була тільки азбука європейської просвіти. Левиц. І. 259. 2) Ученіе. І в школу хлопця одвела до п'яного дяка в науку. Шевч. 3) Урокъ, поученіе, наставленіе. Оце тобі наука, не ходи в ліс без дрюка. Ном. № 7094.
Потішувати, -шую, -єш, гл. = потішати. Була вона вродливов паннов, мудро ученов, завше тама потішувала. Гн. І. 140.
Скарб, -бу, м. 1) Сокровище, кладь. Колись наші діди над сією річкою козакували, да в сій річці скарби поховали; як будете скарби находити, будем з вами пополам ділити. ЗОЮР. І. 55. 2) Богатства, финансы, средства. На церкви накладали..., которі давнім козацьким скарбом будували. Макс. (1849), 47. Буду я з тебе великії скарби мати. Мет. 393. 3) Казна. Левч. 55. Казенное учрежденіе. А то робили ми в Раківці, мур становили у скарбу. Грин. II. 94.
Нас спонсорують: