дуб'я

Дуб'Я́, -б'я́, с. соб. Дубы. Наворочав їй повну яму дуб'я. Мнж. 4.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 452.

Випадкові слова

Цвіток, -тка, м. = квітка. Ум. цвіточок. Чуб. V. 66.

повністю...

Ростручати, -ча́ю, -єш и ростручувати, -чую, -єш, сов. в. рострутити, -чу, -тиш, гл. Расталкивать, растолкать, раздавливать, раздавить. Не пий горілочки рано в неділеньку та не грай конем улицею, не ростручай малих дітей, та не зневажай старих людей. Чуб. V. 1021.

повністю...

Усмілитися, -люся, -лишся, гл. Осмѣлиться, найти смѣлость. Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало.... не всмілимось. МВ. (О. 1862. ІІІ. 35)

повністю...