Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дубити

Ду́бити, -блю, -биш, гл. 1) Драть, сдирать (о деньгахъ). Суча жидова за кожну службу по півдесятка злотих дубить. Сніп. 18. 2) Вымачивать сукно въ отварѣ ольховой коры. Шух. І. 152. Дубить, выдѣлывать кожу. Вх. Лем. 412.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 451.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБИТИ"
Безрік нар. Употребл. въ выраж. на-безрік — безсрочно, иронически: никогда. віддасть на-безрік, т. е. никогда. Ном. № 10634. Хиба на-безрік діждемо цього. Волын. г.
Гамувати, -му́ю, -єш, гл. Удерживать, останавливать, укрощать, усмирять, успокаивать. Кров гамую, — з носа йде. Уман. у. Гамуй йому козаків, коли полковницький пірнач у судді. К. ЧР. 322.
Де́мки, -мок, ж. мн. Боковыя стѣнки дивана.
Манта́чка, -ки, ж. Родъ узкой лопаточки, намазанной смолою съ пескомъ и служащей для остренія косы. Мнж. 185.
Пооживати, -ваємо, -єте, гл. Ожить (о многихъ). Всі і пооживали. Мнж. 30. Помазав ятлинята цілющою водою, вони і пооживали. Рудч. Ск. І. 155.
Проворно нар. Проворно, быстро.
Райця, -ці, м. 1) Совѣтникъ. Він каштелян і райця королівський. К. МБ. II. 120. 2) Ратманъ, членъ магистрата. В сватах пішли не аби які люде: бурмистрове та райці магистратські. К. ЧР. 297.
Розвилистий, -а, -е. Вѣтвистый. Розвилисте дерево. Міусск. окр.
Строкарь, -ря, м. Нанятый на срокъ рабочій. Хотин. у.
Туряти, -ряю, -єш, гл. Гонять. Мене туряє до моря. Г. Барв. 341. Вівчарь вівці туряє. Чуб. V. 416.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.