Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дубити

Ду́бити, -блю, -биш, гл. 1) Драть, сдирать (о деньгахъ). Суча жидова за кожну службу по півдесятка злотих дубить. Сніп. 18. 2) Вымачивать сукно въ отварѣ ольховой коры. Шух. І. 152. Дубить, выдѣлывать кожу. Вх. Лем. 412.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 451.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБИТИ"
Байстря, -ряти, с. Внѣбрачное дитя. Салдатка йде, байстря несе. Кв. З байстрям шкандибає. Шевч.
Баламкати, -каю, -єш, гл. Протяжно звонить въ одинъ колоколъ. Шейк.
Гря́ний, -а, -е. Зеленый. Кажется, употребляется только въ выраженіи: Гря́на неді́ля — зеленыя святки, Тройцынъ день. На гряній неділі, на гряній неділі русалки сиділи, сорочок просили. Мет. 309.
Ґаґота́ти, -ґочу́, -чеш, гл. = Ґаґати. Вх. Уг. 235.
Заможне́нький, -а, -е., Ум. отъ замо́жний.  
Марнотра́тити, -чу, -тиш, гл. = марнотравити.
Помохнатіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться мохнатымъ.
Попарувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Спарить нѣсколько паръ. 2) Поженить нѣсколькихъ. Попаруєм діток. К. Досв. 109.
Селитьба, -би, ж. Усадьба. У неї була і хата славна, і селитьба. МВ. ІІ. 19.
Штовб, -ба, м. Стволъ дерева. Вх. Зн. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.