Заспо́ритися, -рюся, -ришся, гл. Заспорить. Заспорились орел та муравка, хто дужчий.
Змітати, -та́ю, -єш, сов. в. змести, змету, -теш, гл. Сметать, сместь. Як мітлою зметено. Вітер пил з землі змітає.
Непам'Яткий, непам'ятливий, непам'яту́щий, -а, -е. Забывчивый.
Нуждочка, -ки, ж.
1) Ум. отъ нужда.
2) Родимчикъ у дѣтей.
Післанський, -а, -е. Принадлежащій послу. Післанськії коні стоять на припоні.
Пробабити, -блю, -биш, гл. Прожить, занимаясь акушерствомъ.
Топкатися, -каюся, -єшся, гл. Топтаться. Земля м'яка, бо ніхто на єї не топкається.
Часниковий, -а, -е. Чесночный.
Череп'янка, -ки, ж. 1) = черепок. В череп'янці ладанцю роспустили. 2) Глиняная курительная трубка.
Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. 2) Искусство. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Не штука наука, а штука розум. Бити не штука. 6) огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Ум. штучка, штучечка.