Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

духвати
духівниця
духівня
духнути
духовенство
духовий
духовик
духовина
духовитий
духовний
духовниця
духопел
духопелити
духота
дуча
дучай
дучайка
дучейка
дучечка
дучійка
дучка
дучковий
душа
душарка
душевний
душенина
душенька
душенятко
душистяй
душити
душитися
душиця
душівка
душіти
душка
душкувати
душман
душний
душно
душогуб
душогубець
душогубка
душогубний
душогубник
душогубниця
душогубство
душок
душохват
дуявиця
дхнути
дхнутися
дьогнути
дьоготь
дьогтьовий
дьогтяр
дьокул
дьор
дьорка
дьюндзя
дюдінька
дюдя
дюк
дюрка
дя
дябель
дявіл
дяволяка
дягель
дяглиця
дядечко
дядик
дядин
дядина
дядини
дядинин
дядинка
дядьків
дядько
дядьо
дядьчин
дядюсь
дядюшка
дядя
дяк
дяка
дяків
дяківна
дяківнин
дяківня
дяківство
дяківський
дякон
дяконенків
дяконенківна
дяконенко
дяконенченко
дяконенчиха
дякониха
дяконишин
дяконів
дяконівна
дяконівнин
дяконувати
дяконча
дякування
дякування 2
дякувати
дякувати 2
дятел
дятини
дятлина
дятлів
дятловина
дяченків
дяченківна
дяченко
дяченько
дяченя
дяченятин
дячити
Зволя́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. вво́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Изволить. Уже зволялися читати, що в голові у них гуло. Котл. Ен. IV. 64. 2) Звольтеся! Сдѣлайте одолженіе, пожалуйста. Кв. Драм. 268.
Мнясни́й, -а, -е. Мясной.
Нуждочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ нужда. 2) Родимчикъ у дѣтей. Канев. у.
Обік нар. Рядомъ, возлѣ. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Виступає. Обік його жіночка небога. Шевч. ІІ. 21.
Перебірниченько, -ка, перебірничок, -чка, м. Ум. отъ перевірник.
Поблудити, -джу́, -диш, гл. Поблудить. Поблудивши по морям, якось і землю видко стало. Котл. Ен. 2) Заблудиться. Не ідіть лугами, бо поблудите. Мил. 220. 3) Ошибиться, напортить въ дѣлѣ. Коби тут не поблудити де в чім. Фр. Пр. 62.
Попереступати, -па́ю, -єш, гл. Переступить (во множествѣ).
Розслухатися, -хаюся, -єшся, гл. Вслушаться, понять, выслушавъ. Перш було розсердився, а далі, як розслухавсь, що йому Настя, стогнучи, росказала, то й замовк. Кв. I. 90.
Швай меж., для выраженія ухода украдкой откуда либо. Я як напилася на їх, а вони тоді швай, швай, швай — тікати. Зміев. у.
Ширшати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться шире, расширяться. К. ДС. 27. Од тепла усяка річ ширшає. Ком. Р. ІІ. 79. Тюрма неначе ширшає. Шевч.
Нас спонсорують: