Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

духвати
духівниця
духівня
духнути
духовенство
духовий
духовик
духовина
духовитий
духовний
духовниця
духопел
духопелити
духота
дуча
дучай
дучайка
дучейка
дучечка
дучійка
дучка
дучковий
душа
душарка
душевний
душенина
душенька
душенятко
душистяй
душити
душитися
душиця
душівка
душіти
душка
душкувати
душман
душний
душно
душогуб
душогубець
душогубка
душогубний
душогубник
душогубниця
душогубство
душок
душохват
дуявиця
дхнути
дхнутися
дьогнути
дьоготь
дьогтьовий
дьогтяр
дьокул
дьор
дьорка
дьюндзя
дюдінька
дюдя
дюк
дюрка
дя
дябель
дявіл
дяволяка
дягель
дяглиця
дядечко
дядик
дядин
дядина
дядини
дядинин
дядинка
дядьків
дядько
дядьо
дядьчин
дядюсь
дядюшка
дядя
дяк
дяка
дяків
дяківна
дяківнин
дяківня
дяківство
дяківський
дякон
дяконенків
дяконенківна
дяконенко
дяконенченко
дяконенчиха
дякониха
дяконишин
дяконів
дяконівна
дяконівнин
дяконувати
дяконча
дякування
дякування 2
дякувати
дякувати 2
дятел
дятини
дятлина
дятлів
дятловина
дяченків
дяченківна
дяченко
дяченько
дяченя
дяченятин
дячити
Гойдати, -даю, -єш, гл. Качать, колыхать. Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. Г. Барв. 366. Сонце гріє, вітер віє.... на калині одиноке гніздечко гойдає. Шевч. 34. Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи. Чуб. V. 342.
Заса́дчик и заса́дчичок, -чка, м. Ум. отъ засадець.
Зісла́ти Cм. зсилати.
Ляшкова́тий, -а, -е. Ополячившійся. Либонь ви, куме, ляшковаті, що так за панів тягнете. Подольск. г.
Пражній, -я, -є. Напрасный; суетный. Чом не заговориш до мене? — Усі слова пражні. Треба молитись. МВ. ІІ. 201.
Спустити, -ся. Cм. спускати, -ся.
Спуховий, -а, -е. О ямѣ, вообще углубленіи: книзу постепенно суживающійся. У мого сина копанка спухова. Лебед. у. 2) О возвышеніи: кверху постепенно суживающійся.
Т'алеж, сз. = алеж. Хоч правду женуть люде, т'алеж правда завше буде. Шейк.
Хазяїн, -на, м. Хозяинъ. Ой хазяїн дома хазяйнує, на білому спати лягає, а безщасний чумак у дорозі всяку муку приймає. Н. п. Гостям сміх, а хазяїну сльози. Ном.
Широчезний, широченний, -а, -е. Очень широкій. К. ЧР. 320.