Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дошивати
дошиватися
дошимрати
дошіптувати
дошка
дошкандибати
дошкандибатися
дошкварити
дошкварювати
дошкребти
дошкулити
дошкульний 1
дошкульний 2
дошкульно
дошкуляти
дошкуркий
дошмалити
дошмалювати
дошмалюватися
до-шмиги
до-шниру
дошпаровувати
до-шпенету
дошпиговуватися
дошукатися
дошукуватися
дощ
дощаний
дощевий
дощево
до-щенту
до-щерця
до-щети
дощечка
дощик
дощина
дощистий
дощище
дощовий
дощовитий
дощомір
дощуватий
доюн
доянка
дояр
доярка
драб
драбастий
драбина
драбинастий
драбинник
драбинчастий
драбиняк
драбинястий
драбки
драбчастий
драгва
драгленький
драглий
драглина
драглинастий
драглі
драгліти
драгно
драговина
драголюб
драгоман
драгонія
драгуля
драгун
драгунський
дражливий
дражнити
дражнитися
дракон
драла
драли
дралимона
драма
драматичний
драмований
драмувати
дранджоли
драненький
дранець
драний
драниця
драничина
драничка
дранка
драння
дрант
дрантавий
дрантивий
дрантина
дрантогуз
дрантя
дрань
драп
драпак
драпати
драпатий
драпач
драпачка
драпіжник
драпіка
драпкати
драпкатися
драпустан
драпцем
драпцювати
драта
дратва
драти
дратися
дратливий
дратливість
дратований
дратовка
дратування
Ганьбувати, -бу́ю, -єш, гл. 1) = ганити, ганьбити. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна. Г. Барв. 384. 2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Черк. у. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? Чуб. V. 690. 3) Жить безчестно. Судив мені Бог та й п'яниченьку мужа, що він п'є і ганьбує, та ще й дома не ночує. Н. п.
Деренча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Дребезжать. Г. Барв. 26. 2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у.
Догарцюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. Допрыгаться, доскакаться. А що, догарцювався, що й ногу вибив! Харьк. у.
Засвіти́ти, -ся. Cм. засвічувати, -ся.
Кумівство, -ва, с. Кумовья. Ми собі кумівство, ходім трохи в домівство. Гол. І. 216.
Пень, -пня, м. Пень. Голий, як пень. Ном. Ой пішов Опанас по горілку для нас, зачепився за пень та й стояв увесь день. Н. п. пнем ста́ти, на пню стати. Упорствовать, заупрямиться. Внучечка як на пню стала: лікаря та й лікаря. МВ. (О. 1862. III. 45). у-пень. До чиста, совершенно. Рубати у-пень увесь народ. ЗОЮР. І. 120. Ляхів, мостивих панів, у-пень рубайте. Макс. Та бодай же ти, корчмо... та й у-пень згоріла. Грин. III. 286. на пні хліб. Хлѣбъ на корню. посивіти на пні. Состарѣться въ дѣвушкахъ. А що мені з того, що ви всі три посивієте на пні. Левиц. І. 306. 2) При укладкѣ сноповъ въ кладню (Cм.): каждый изъ четырехъ сноповъ, которые ставятъ въ центрѣ возлѣ остреви. Шух. I. 166. Ум. пеньок, пеньочок. Стоїть у лісі на пеньку якийсь чоловік, а кругом того пенька вовк так скаче, так скаче, — хоче його з'їсти. Рудч. Ск. І. 72. мати собі на пеньку. Имѣть въ виду. Ольгоп. у.
Поди, -дів, м. Низменныя мѣста, долина. Черном. Cм. під 1.
Просвіщатися, -щаюся, -єшся, гл. 1) = просвічатися. 2) Свѣтить. Ти, місяцю, просвіщайся. Мет. 76.
Роговня, -ні, ж. Въ волынкѣ: рожекъ козы, прикрѣпленный къ концу трубки. О. 1862. V. Кух. 38.
Споружитися, -жуся, -жишся, гл. Собраться со средствами, съ силами на что, приготовиться къ чему. Я тільки споруживсь іти в волость, аж і він тут їде. Екатер. у. Що ти бовкунцем ореш? — Та нема паноче, другого волика; оце насилу споружились на одного. Чуб. II. 543.
Нас спонсорують: