Вітки нар. = відки. А вітки ти, пане-брате?
Дертя́ний, -а, -е. Изъ дерт'и.
Заме́т, -ту, м. 1) Сугробъ, заносъ снѣжный. Через пеньки, заметами біжить, ледве дише. 2) Плоскія, горизонтально лежащія бревна, которыя обоими концами вставляются в ґари двухъ столбовъ, составляя такимъ образомъ часть стѣны. Кіевск. и 3) в-заме́т. Подрядъ. Питались всяких знахурок, так зрадниці в — замет брехали і тільки боки напихали, та заливались од чарок.
Клюкати, -каю, -єш, гл.
1) Клевать. Якіл сів на дуба та й клюка.
2) Ниться (о пульсѣ). Вже жили не клюкають.
8) Выпивать, пьянствовать. Клюкнули вже з ранку добри
Люди́на, -ни, об. Человѣкъ. Кожна людина своє лихо несе. Перша жінка в мене була добра людина. Якась людина. Не годиться потягаться на людину. З його вийде людина. Ум. людинка.
Минува́ти, -ну́ю, -єш, гл. = минути 4. Не журися, моя мати, вже того не минувати.
Непокій, -кою, м. Безпокойство, смущеніе, тревога. Красне личко серцю непокій.
Норовитися, -влюся, -вишся, гл. Капризничать, упрямиться. Недоросток, моя й мати, норовиться.
Пороскачувати, -чую, -єш, гл. Раскатать (во множествѣ).
Ходячий, -а, -е. 1) Ходящій.
2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь.
3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.