Дріма́ти, -ма́ю, -єш, гл. Дремать. Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає. Зирнув місяць тихесенько з-за чорної хмари: дрімай, дрімай, Туреччино, до нової кари. Стали спочивати, став Марко дрімати.
Зали́шній, -я, -є. Излишній. Випило залишив, нехай оддише. Тілько щоб пропитатись, а не залишнє.
Заляпоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. 1) Захлопать (быстро, учащенно). 2) Закапать (учащенно).
Збрені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = забреніти. На городі маківка збреніла.
Льо́пати, -паю, -єш, гл. Ляпать, мазать. Годі вже тобі оту долівку льопати: розводь маслинку, та ставай — вибілиш оцю стінку.
Маха́н, -ну, м. Баранье мясо, мясо вообще. «Добийте вола того, котрий мучиться, поділіться та зваримо кулішу». Вони так і зробили: добили вола, поділили його, наварили кулішу з маханом і давай їсти. Уже і п'є, і їсть чабан, чого не пив, не їв ізроду: сік з винограду ма за воду, щербу, оладдя і махан.
Мерчу́к, -ка́, м. Мертворожденный.
Огидливість, -вости, ж. = огидність. Дмитренко з огидливостю глянув на останніх масних.
Повідбивати, -ва́ю, -єш, гл. Отбить (во множествѣ). Як би йому довшії хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта, рачки додому долізе.
Покойовий, -а, -е. Комнатный.
