Апо́стол, -ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. І посходились апостоли до Ісуса. Подибує він раз янгола, ци апостола. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь.
Асе́сорський, -а, -е. Свойственный, принадлежащій становому приставу.
Балаболька, -ки, ж. Бубенчикъ.
Камізельковий, -а, -е. Жилетный.
Мокра́вина, -ни, ж. = мокрина.
Непосидячий, -а, -е. Подвижной, непосѣда. Непосидющий як чорт.
Перчити, -чу, -чи́ш, гл. Перчить, посыпать перцемъ. Чим ми їм будем солити? Чим ми їм будем перчити?
Розчахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл.
1) О деревѣ: разодраться, расколоться вдоль въ мѣстѣ развѣтвленія.
2) О человѣкѣ, скотѣ: разорваться въ паху отъ расхожденія ногъ. На льоду розчахнувся.
Четверуха, -хи, ж. Мѣра поля: 1/4 загона.
Шваба, -би, ж. Обида, оскорбленіе. І ми сю швабу подаруємо?... Хиба мени голову одкусе, щоб я за цю наругу не помстився.
