Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бредець

Бредець, -дця, м. Тотъ, кто бродить или ходить въ бродъ. Наші хлопці стрельці-бредці. Грин. III. 102.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 96.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЕДЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРЕДЕЦЬ"
Гардаджій, -джія., м. Мастеръ, устраивающій гард 3. МУЕ. I. 43, 36.
Гоне́ння, -ня, с. Гоненіе, преслѣдованіе. К. МХ. 34.
Зогнити, -нию́, -ниєш, гл. Сгнить. Учора жив, а сьогодня зогнив. Ном. № 8262.
Карда, -ди, ж. Желѣзная щетка, которою расчесываютъ шерсть или лень.
Нао́дрізнінар. Отдѣльно, выдѣлившись. Я тепер живу від батька наодрізі, окроме. Екатерин. у. Мій син живе наодрізні в мене: що в його робиться в хаті, — я не знаю. Новомоск. у.
Облапати Cм. облапувати.
Опанування, -ня, с. Овладѣніе, захватъ.
Покорити 2, -ся. Cм. покоряти, -ся.
Помазуха, -хи, ж. Мазальщица. Мил. 27. Ум. помазушка. Мил. 218.
Таркотати, -кочу́, -чеш, гл. = сокотати 1. Курка не торкоче. Грин. III. 511.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРЕДЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.