Водити, -жу, -диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме!
Господа́рик, -ка, м. Ум. отъ господарь.
Кадуб, -ба, м. = кадіб.
Невлад нар. Некстати, не подходить. Коли моє тобі невлад, — я з своїм назад.
Нукати, -каю, -єш, гл. Кричать: ну! понукать. Не запріг, що нукаєш.
Островя́ниця, ці, ж. 1) Стволъ дерева съ сучками, вбитый нижнимъ концемъ въ землю, — на сучья его набрасываютъ для просушки сѣно. 2) Родъ копны, въ которую складываютъ для просушки снопы конопли.
Підняття, -тя́, с. Поднятіе; возвышеніе.
Позбиткуватися, -куюся, -єшся, гл. — з кого. Обидѣть кого.
Поприправляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и приправити, но во множествѣ.
Примережити Cм. примережувати.
