Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани)
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю.
Гардаджій, -джія., м. Мастеръ, устраивающій гард 3.
Зацокоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. 1) Застучать учащенно. 2) Заговорить скороговоркой и громко. А бач, бач! зацокотала пані. . Ми йшли побіля вашого двору, — зацокотіли дівчата.
Збі́дкатися, -каюся, -єшся, гл. Прикинуться бѣднымъ, начать жаловаться на бѣду. Як збідкається: що се я, дурний, наробив!
Лакостки, -ків, мн. Лакомства.
Поспособійка, -ки, ж. Карнизъ изъ досокъ подъ стріхою.
Трояндовий, -а, -е. Свойственный розѣ, относящійся къ ней.
Уцюкнути, -ну, -неш, гл.
1) Отрубить.
2) Съ жаромъ заиграть. Прийшли козаки, та й чабан з козою, що грають. Як уцюкне, братіки, шекені, як піду я в скоки та в бока.
Хабальниця, -ці, ж. = хабалиця.
Червономордий, -а, -е. Красномордый, краснорожій. Червономордий пан.
