Відступатися, -паюся, -єшся, сов. в. відступитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Отходить, отойти, сходить, сойти съ дороги. Одступіться, вороги, із князевої дороги. Еней від неї одступався, поки зайшов через поріг. 2) Отступаться, отступиться, отстраняться, отстраниться. Як у сироти пшениця родила, тоді сироту родина любила, а як у сироти кукіль уродився, тоді од сироти ввесь рід одступився.
Зносити, -шу, -сиш, сов. в. знести, -су, -сеш, гл. 1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. А далі і знесло млинок. 2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. 3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. 4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Як знесете вгору сина. 5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Тобі голову знесу по самі плечі. 6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Гаразду знести не може, а біду терпить. 7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Їхній приговор знесуть. Хвалиться знести всю шляхту й панство. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. 9) зносити мислі, зносити мислям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Мислоньки мене зносять. 10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. 11) охо́та зносе. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться.
Миту́тя, -ті, ж. ? Отто ще митутя: ні дома, ні тута (дурне і дома, і тута).
Нало́га, -ги, ж. 1) Привычка, обыкновеніе, повадка. У нього налога пити горілку. 2) Отягощеніе, притѣсненіе. (Чорт у пеклі) мучив дармо, у всіх ярма з шиї не злізали, струп на плечах, бо по печах в ад дрова возили... Щоб скакали, не брикали, — кладуть в рот удили, сікуть плітью, щоб там митью ступою ходили. Всю налогу скоро Богу донесли во уші: не забарив, ад розорив, випустив всі душі. 3) Толпа, давка; напоръ, натискъ. Там налога така, що трохи пана не звалили, так налягли.
Наспоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. наспори́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, запасать, призапасить.
2) Доставлять, доставить, снабжать, снабдить въ изобиліи.
Повнонька, -ки, ж. Ум. отъ повни́ця.
Рівноправний, -а, -е. Равноправный.
Солодовник, -ка, м. Дѣлающій солодъ.
Судома, -ми, ж. Судорога, корчь.
Хрусь! меж. Выражаетъ звукъ хрустѣнія, треска, удара. Він так ріже, так ріже, коли це хрусь — аж ножик і вломивсь. Чує: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то паліччє. Прямо москаля в лоб хрусь!