Зупинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. зупини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Останавливаться, остановиться, удерживаться, удержаться. Такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов та на хмарі зупинився.
Ковтонути, -ну́, -не́ш, гл. Сильно глотнуть. Сивушки зараз ковтонули по кілишку.
Кудерь, -дря, м. 1) Локонъ, кудря. Употребляется болѣе во мн. кудері и кудрі. Золотою гребіночкою кудрі росчесав. Від роскоші кудрі в'ються, від журби січуться. 2) Самый верхній кудрявый или загнутый конецъ верхушки дерева (употребляется больше въ Ум. формѣ). Ум. кудерець, кудрик, мн. кудерьки, кудречки, кудроньки. Сам верхний конецъ смереки се когутик.... Когутик закривлений се кудрик. Росте деревце тонке-високе, а на вершечку кудеревеньке, а в тім кудерці золоте крісельце. Кудерьки чеше.
Лясь! меж. Хлопъ! шльопъ! щелкъ! Лясь дверима, аж глина з стелі посипалась. Хоч лясь, та тільки не цурайсь. Лясь зубами.
Поблизу нар. Вблизи. Поблизу стояли старі вишні.
Проторохтіти, -хчу, -тиш, гл. Прогромыхать. Хутко проторохтіли вулицями.
Рип! II, меж. Скрипъ! Коли ж тут у сінях двері — рип! Чую — рип! Рип у хату.
Стоянок, -нка, м.
1) Ум. отъ стоян.
2) Родъ дѣтской игры.
Тандитникування, -ня, с. Торговля старыми вещами.
Хлядрівка, -ки, ж. Узоры, выдѣлываемые гончарами на глиняной посудѣ.
