Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало.
Гра́йливий, -а, -е. Сверкающій. Над ним яснее та холоднее небо, грайливе сонечко.
До́нька, -ки, ж. Ум. отъ до́ня.
Заграни́шний, -а, -е. Заграничный.
Зашкалу́бити, -блю, -биш, гл. Сдѣлать щель, углубленіе.
Напо́внити, -ся. Cм. наповняти, -ся.
Натомлюватися, -лююся, -єшся, сов. в. натоми́тися, -млю́ся, -мишся, гл. Утомляться , утомиться. Я не наточивсь.
Поквасити, -шу, -сиш, гл. Поквасить.
Поставати II, -стаємо́, єте́, гл. Стать (о многихъ). Поставало їх багато: коли б ще два стало, то й достали б його.
Хлоп, -па, м.
1) Мужикъ, мужчина. Хлоп — як дуб.
2) Крестьянинъ, мужикъ. Пак на троні, а хлоп на ослоні. Коли б не хлоп, не віл — не було б панів. Ув. хлопи́ще.
