Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Вішати, -шаю, -єш, гл. Вѣшать. Або вішайте, або пускайте.
Жабурі́ння, -ня, с. 1) Водоросль: водяной мак, conferva. 2) Лягушечья икра. 3) Внутренности дыни.
За пред. 1) За. Пливе човен води повен, а за ним весельце. На в-городі вишня, за в-городом дві. Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Ой паничу, паничу, я вас за чуба посмичу. За сеє Бог не повісить. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Тоді салдат за лопату та до грошей (закопаних). 2) По причинѣ; изъ-за. Рада б тебе одвідати, да не можу за темними лугами, за широкими степами, за бистрими ріками.За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно. Їхав у Крути сина відвідати, бо на Різдво його за холодом не привозили. 3) — чим, ким. При чемъ, комъ; при помощи, содѣйствіи, работѣ кого. За дурною головою та й ногам лихо. Думала бути за ним пані. За хорошим чоловіком жінка молодіє. Без мене ти не зробиш, любий царю, не так то зробиш, може, і за мною. За нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться. вся робо́та за (ким). Вся работа на (комъ). Свекруха тільки піч випите, а то вся робота за мною. жаль за ким, чим. Жаль кого, чего. Мені жаль за сином. говори́ти за ким. Говорить въ защиту кого. Говорим на вовка, але за вовком щось треба сказать. 4) При (о времени), во (время). Не за нас се стам, не за нас і перестане. За Хмельницького Юрася пуста Україна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька. Дай же, Боже, — козаки промовляли, — за гетьмана молодого жити як за старого. За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько. За тепла ще попорав усе в дворі. За години покосили сіно. Наш господарь дозорця, вижав жито за сонця. Ми старі, та ще помремо: тебе треба за доброго ума оженити. 5) Черезъ (о времени); въ теченіе. За тиждень — Великдень. Мати дочку за рік не пізнала, мати дочку старою назвам. Вже не скоро, мало не за рік, бачу в церкві вдову. За тиждень замість чорних стогів жовтіли високі ожереди соломи. 6) О, объ. За вовка помовка, а вовк у хату. Не скажу тобі за корови нічого. За любощі спом'янули. Я за тебе й забуду. А козаченьки за віру дбають. Коли б там не огляділись іще за мене. 7) По. Дурна дівчина нерозумная за козаченьком плаче. 8) По, вслѣдъ, (о водѣ) по теченію. Пішло за вітром. Та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою дівчиною молодою. 9) На. Що в дівчат ума й за шеляг нема. Иногда переводится безъ предлога родительнымъ падежемъ. Старий оселедьку, не стоїш за редьку. Такий молодші, що не варт і за старого. 10) При сравнительной степени: чѣмъ, нежели (или же переводится родительнымъ падежемъ). Що солодче за мед? За нас розумніший. Твоя Наталка краща за всіх. Лети, лети, соколоньку, поперед нас, занеси там вістоньку перше за нас. 11) Переводится творительнымъ падежемъ: вмѣсто, какъ, въ качествѣ. У мене дванадцять літ за джуру пробував. Чужої дитини не май за свою. Черешину за крижа уткнули. Я втомилась, хиба ти йди за мене. Ляха-бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. Хочу тебе за дружину взяти. Скриня моя за стіл провить. Порається всюди за видющу. Одяглась за старчиху. Чужая біда за играшку. За короля обібрали. 12) за ру́ки да́ти гро́ші. Cм. рука. 13) за все га́разд, до́бре. Все хорошо. За все гаразд, пане Саво, тільки одно страшно: виглядають гайдамаки із-за гори часто.
Заголо́вний, -а, -е. Заглавный.
Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Гусей... цілий ключ. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Закипіли казани у ключ. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Золотий ключик до кожних дверей придасться.
Нахмурний, -а, -е. Пасмурный, сумрачный. І проясни чоло нахмурне.
Поболіти, -лію, -єш, гл. Перенести болѣзнь. Дай, Боже, в добрім здоров'ї поболіти. (Кажуть тому, хто удає з себе хворого).
Подвиг, -га, м. 1) Подвигъ. Він дику, люту силу воювничу до подвигів спасенних нахиляє. Ні пишним мавзолеєм, ні солодкоголосою хвалою не зробили б нашому батькові Тарасу такої шаноби, як сим тихим братолюбним подвигом.
Уброїтися, -роюся, -їшся, гл. Сдѣлать подъ себя.
