Ат! меж. для выраженія нетерпѣнія, неудовольствія: ахъ, оставь! Перестань! Та ну бо роскажи! — Ат, одчепись!
Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Гуля́льня, -ні, ж. = Гульбище. Він був на гуляльні з нами: там було багато парубків і дівчат.
Нагля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = наглити.
Обахта, -ти, ж. Гауптвахта.
Підкушувати, -шую, -єш, сов. в. підкуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Искушать, искусить. Се був панич хороший, повний, чорнявий, красний, сладкомовний, що й мачуху був підкусив. Підкушують людей на гріх. Біда польку підкусила, пішла полька за русина.
Поодп.. Cм. повідп..
Проворіття 2, -тя, с. Просѣка, промежутокъ между двумя лѣсами.
Третяк, -ка, м.
1) Животное, которому три года. Марець третяку бику ріг зломить.
2) Третій по времени рой изъ стараго улья. Це вже нема що: з третяка не буде пуття.
3) Трехсаженный отрубокъ древеснаго ствола.
4) Младшій пастухъ при чабані и личмані.
5) Родъ колѣна въ танцѣ. Під дудку била третяка. Мов літав і не торкався до землі ногами. Гоп! гукав у боки взявшись, сипав третяками і навприсядки пускався й колесом крутився. зубами третяка вибивати. Дрожать такъ, что зубъ на зубъ не попадаетъ.
6) Порода чеснока. Ум. третячо́к. Бичок-третячок.
Удовбувати, -бую, -єш, сов. в. удовба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Вдалбливать, вдолбить.
