Занево́лювати, -люю, -єш, сов. в. занево́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Лишать, лишить свободы; приневолить; стѣснять, стѣснить. Заневолив своєю роботою. Заневолять жінку, як понасходяться, що й до печі не можна доступити. 2) Принуждать, принудить. На городі терлиця, чогось милий сердиться, сердиться, не говорить, чорт його зиневолить.
Иноземний, -а, -е. Иноземный, иностранный. Заводить усе в своїх домах по иноземному.
Котолупня, -ні, ж. Мѣсто, гдѣ убиваютъ и обдираютъ кошекъ, а въ переносномъ смыслѣ — мѣсто пытокъ.
Кукурікання, -ня, с. Пѣніе пѣтуха.
Менджигува́ти, -гую, -єш, гл. = манджувати.
Позавічно нар. Заглазно, заочно. Я не була при тому, як се діялось. Це становий записав позавічно.
Поклювати, -клюю́, -є́ш, гл. Поклевать, исклевать. Курчатам пшона посипала, а кури поклювали.
Поспродувати, -дую, -єш, гл. Распродать. Зараз поспродував усе.
Пробужати, -жа́ю, -єш, гл. = пробуджувати. Пробужає свого пана.
Ускучитися, -чуся, -чишся, гл. Надоѣсть, наскучить. Був то багач, і бідний чоловік ходив до нього худоби позичати, і йому вскучилося давати.
