Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безталанник

Безталанник, -ка, м. Несчастный человѣкъ, горемыка, неудачникъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 46.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗТАЛАННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗТАЛАННИК"
Дяченя́тин, -на, -не. Принадлежащій ребенку дьячка.
Звесели́ти, -ся. Cм. звеселяти, -ся.
Нагарча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Наворчать (о собакѣ и сердитомъ человѣкѣ).
Невгаразд нар. Невпопадъ, ни къ селу, ни къ городу.
Погодний, -а, -е. Благопріятный. Погодний час.
Припалювання, -ня, с. Опаливаніе, обжиганіе, прижиганіе.
Сторопитися, -плюся, -пишся, гл. Испугаться отъ неожиданности, потеряться, оторопѣть. Батько впали на землю, наче неживі, ми сторонилися біля них. Новомоск. у.
Сторопіти, -пію, -єш, гл. = сторонитися. МВ. ІІ. 203.
Студняний, -а, -е. Колодезьный. Студняна вода. Вх. Уг. 249.
Уболівання, -ня, с. Сожалѣніе, скорбь. К. (Желех.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗТАЛАННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.