Верства, -ви, ж.
1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п'ять. У доброго коня не довгі верстви.
2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно.
3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг.
4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами.
5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. І з менчої верстви вчаться всі.
Гасання, -ня, с. Бѣганіе, прыганіе.
Забга́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Загнуть. Забгавши — загнувши зелізцем один копець дрота, вкладають його у ямку. 2) Запрятать. Куди ти забгав сокиру?
Засльози́ти, -жу́, -зи́ш, гл. 1) Обмочить слезами. Засльозив подушку. 2) Прослезиться.
Згі́рок, -рку, м. Холмикъ. Збігла прудко на згірок. Ум. згі́рочок. Веде його на згірочок.
Понабурковувати, -вую, -єш, гл. Намести снѣгу. Он дивись, як понабурковувало коло хати.
Скособочитися, -чуся, -чишся, гл. Перекоситься на одну сторону. Стіг скособочився.
Сполохати, -хаю, -єш, гл. = сполошити. Сполохав пташку в вишневім садочку. Нащо ти її так сполохав?
Ступник, -ка́, м.
1) Сукновальня. Передвижная сукновальня.
2) Вѣтряная мельница нѣмецкой системы.
Чубчик, -ка, м. Ум. отъ чуб.
